Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Ніна Гернет, Григорій Ягдфельд

Катя та крокодил

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Б.Калаушин

Глави: 1, 2, 3, 4-5, 6-8, 9, 10-11, 12, 13, 14-15, 16-17, 18-19, 20-21, 22-23, 24-25, 26-27, 28-29.

Надія Петрівна сиділа з перев'язаною головою і тремтіла від люті. Пролунав дзвінок. Вона підійшла до дверей і відкрила вічко, через яке завжди розглядала відвідувачів.

На майданчику стояла бабуся Пастушкова. Надія Петрівна відкрила.

— Перепрошую, будь ласка, — ніяково сказала бабуся. — Тут таке діло...

— Дуже вчасно прийшли. Будете свідком!.. — Надія Петрівна затягла бабусю до передньої. — Медведкіни змовилися мене вбити. Ось!.. — Вона взяла з підзеркальника капусту й цибулю і показала бабусі: — Бачите? Це вони підкинули спеціально для того, щоб я отримала струс мозку!

— Це не Медведкіни... — винувато сказала бабуся. — Це я.

— Ви?.. Не може бути! Не захищайте їх!.. — Надія Петрівна підозріло дивилася на бабусю: — А кролика, скажете, теж ви?..

— І кролика, — зізналася бабуся. Надія Петрівна задихнулася від обурення:

— А крокодил чий?

— Катин, — сказала бабуся.

— Геть з мого дому! — крикнула Надія Петрівна і жбурнула в бабусю качан капусти. — Ось так я викинула цього кролика, і так буду викидати всіх, кого мені ще підкинуть!.. Так і передайте! — Вона зачинила двері.

Бабуся закліпала очима і машинально підняла капусту. Вона уявила собі, як плаче Катя, і почала стукати у двері.

— Безсовісна! — крикнула бабуся. — Мучителька!

Двері не відчинялися.

— Нікому від неї в будинку життя немає!.. — розійшлася лагідна бабуся і стукала качаном у двері — Віддайте кролика!.. Віддайте, кажу! Погано буде! Не дозволю дитину ображати!..

Побуянивши перед дверима, бабуся заплакала і пішла додому.

— Засмажила і з'їла, безсовісна! — сказала вона, схлипуючи.

Мілка бігала по бульвару з фантиками і шукала Льову. Його ніде не було. Але Мілка знала, що він живе в будинку з трьома дворами, і побігла туди. У першому дворі Льови не було. У другому — теж. А з третього двору лунали такі пронизливі звуки, що Мілка побоялася йти.

На щастя, туди якраз йшла поштарка з сумкою. Мілка обережно пішла за нею.

У третьому дворі, на високій дровітні, сидів Льова і грав на губній гармоніці. Мілка помчала до нього.

— Бери свої фантики! Віддавай нашу черепаху! — крикнула вона. Льова зіграв щось невимовне.

— Згадала черепаху! Я її на гармошку поміняв.

— Її не можна міняти! Не можна міняти — вона шкільна!

— Здрастуйте!.. — здивувався Льова. — А раніше ти де була?

— Вдома... — щиро відповіла Мілка і розповіла, що у Каті було багато шкільних звірів і всі вони чомусь розбіглися.

— Погані ваші справи! — сказав Льова. — Знаєш, що буде за шкільне майно?

— Не знаю, — проскиглила Мілка.

— У тюрму посадять! — повідомив Льова. Мілка закліпала очима.

— Доведеться, мабуть, вас виручати... Скажи ще спасибі, що на мене напали.

— Спасибі... — покірно сказала Мілка. Вона розтиснула кулаки і ахнула: — А гайки немає! А весь час була!

— Гаразд, обійдуся, — великодушно сказав Льова. — Йдемо до Генька.

І вони побігли у сусідній двір.

Генько сидів на балконі. На колінах у нього лежала книжка, але він її не читав. Він обома руками вчепився собі у волосся і тягнув щосили догори. І при цьому дико реготав.

Льова крикнув:

— Геню, давай сюди черепаху!

Генько перехилився через перила і сказав, давлячись від сміху:

— Сам себе за волосся з болота! З конем, розумієш...

— Давай черепаху! — закричав Льова.

— А на що мені черепаха? — здивувався Генько. — Мені за неї Валько Мюнхаузена віддав... Барон, розумієш, летів на ядрі і як перескочить на інше!..

Генько знову зареготав. Мілка схлипнула.

Льова суворо пояснив Гені, чому потрібно повернути черепаху, і кинув йому гармошку.

У Гені зробилося нещасне обличчя.

— Слухай, дівчинко, мені тільки сім сторінок залишилося! Дай дочитати, га?

Але Льова твердо сказав:

— Не можна!

І вони пішли до Валька.

 

Глави: 1, 2, 3, 4-5, 6-8, 9, 10-11, 12, 13, 14-15, 16-17, 18-19, 20-21, 22-23, 24-25, 26-27, 28-29.

Автор: ; ілюстратор:

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова