Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Ніна Гернет, Григорій Ягдфельд

Катя та крокодил

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Б.Калаушин

Глави: 1, 2, 3, 4-5, 6-8, 9, 10-11, 12, 13, 14-15, 16-17, 18-19, 20-21, 22-23, 24-25, 26-27, 28-29.

 

 

Надія Петрівна, розвісивши білизну на горищі, повернулася додому з порожнім тазом. Вона зачинила за собою двері і одразу ж посковзнулася на чомусь круглому і розтягнулася на підлозі. Таз вилетів у неї з рук і поїхав далі по коридору.

Надія Петрівна запалила світло і побачила ріпу, а трохи подалі — качан капусти.

Вона не могла зрозуміти, звідки взялися в квартирі овочі, якщо вона готувала сьогодні холодець. Але їй нема коли було роздумувати про це.

— Неподобство! — сказала вона і пішла до кімнати. Надія Петрівна збиралася на дачу і закінчувала останні справи.

Посеред кімнати, на підлозі, була розстелена стара скатертина. На ній лежали дві шуби, руда лисиця, біла муфта і пижикова шапка.

До стіни булавкою був причеплений перелік:

«Що треба зробити». Перші вісімнадцять справ були вже викреслені. Залишилося ще трохи:

19. Випрати білизну. 20. Сказати Медведкіній щодо собаки. 21. Хутряні речі на зберігання. 22. Купити щурячої отрути. 23. Вимити вікно.

Викресливши пункт 19-й, Надія Петрівна підійшла до телефону і зателефонувала до Медведкіної, що жила в цьому ж будинку, на першому поверсі. Вона попередила, що, якщо Медведкіна ще раз виведе свою собаку гуляти під її вікнами, вона цю собаку обіллє окропом і повідомить куди слід.

Потім вона повісила трубку і акуратно викреслила пункт про Медведкіну. Потім Надія Петрівна одягла капелюшок, зав'язала хутряні речі у вузол і подалася до ломбарду здати їх на зберігання.

Надія Петрівна йшла по бульвару, міцно притискаючи до себе вузол з хутряними речами. Навколо неї грали діти, продавщиці дзвінкими голосами пропонували морозиво і квіти. Вітер ворушив листям і качав зв'язки повітряних куль.

Але Надія Петрівна нічого цього не бачила і не чула. Вона сердилася: попереду неї, загородивши дорогу, йшов якийсь товстун, несучи на голові три величезні коробки. Він старанно обходив дітей, щоб нікого не зачепити, і дуже заважав Надії Петрівні.

Назустріч, швидко лавіруючи між перехожими, бігла Катя з кульком вівсянки, а за нею поспішали Таня, Ліля, Шура, нянька з немовлям, дві невідомі дівчинки і хлопчик з макаронами, який доїдав на бігу сьомого бублика. Катя дуже поспішала: вже давно був час годувати кроликів.

Та раптом... Катя з усєї сили налетіла на товстуна з коробками!

— Ай! — заверещав товстун, захитався і сів на землю.

Коробки одна за одною перекинулися на всю компанію. Дівчатка закричали, замахали руками. Коробки розлетілися; з них посипалися і застрибали різнокольорові м'ячі — великі і маленькі.

— Ой, вибачте! — з жахом сказала Катя, дивлячись на м'ячі, що розкотилися по всьому бульвару.

Найбільший м'яч підскочив і стукнув Надію Петрівну.

— Хуліганство! — заверещала вона. — Неподобство!

Товстун кричав:

— Що таке? Йдеш, нікого не чіпаєш, а на тебе налітають!

М'ячики котилися на всі боки. Дівчата піднімали товстуна і обтрушували, але він відбивався від них і продовжував кричати:

— Сто двадцять п'ять штук за накладною! А тепер що? Де ці м'ячики?

Він глянув на бульвар. М'ячики котилися і стрибали по всіх доріжках. Діти розхапували їх і приймалися грати і кидати один одному.

Ось вже хлопці розпочали футбольне тренування. Одразу в кількох місцях з'явилися «школи м'яча». Дитячий садок, який спокійно йшов парами, раптом розсипався, і діти з пташиними криками погналися за м'ячами. Навіть дорослі, навіть літні люди з усмішками піднімали м'ячі.

Це була несподівана, дивна і чарівна картина.

Одна тільки Надія Петрівна, похмура і розлючена, кричала:

— Неподобство! Усіх у міліцію! Хулігани!..

Товстун раптом замовк і, нахиливши голову набік, подивився на веселий бульвар.

— Ну ж бо, збирай, налітай! — крикнув він, входячи у смак гри, і, відмахнувшись від напосідавшої на нього Надії Петрівни, кинувся збирати м'ячі.

Катя і вся її компанія, зрозуміло, кинулися йому допомагати.

— А скільки було м'ячиків? — запитала Катя.

— Сто двадцять п'ять за накладною! — крикнув товстун.

Надія Петрівна, звичайно, так би цієї справи не залишила: адже її стукнули м'ячиком. Але тут вона побачила дівчину, яка несла щось загорнуте у простирадло, і подумала, що в ломбарді, напевно, велика черга. І вона кинулася бігти, намагаючись обігнати дівчину.

Але в ломбарді, у відділі «Зберігання», черги не було. Надія Петрівна одразу потрапила до оцінювача. І поки він на прилавку переглядав речі, Надія Петрівна вийняла з сумочки свій перелік і стала викреслювати пункт 21-й — щодо шуб.

Оцінювач сказав:

— Шуба чоловіча тхоряча одна, — і записав у квитанцію.

Потім він струснув другу шубу. Звідти щось випало.

— Кроликів не приймаємо, громадянко, — раптом сказав він.

— Який же це кролик? — образилася Надія Петрівна. — Це австралійський кенгуру!

— Хто — кенгуру? Оце — кенгуру? — запитав оцінювач і підняв за вуха білого кролика.

Надія Петрівна в першу мить нічого не могла сказати і тільки лупала очима.

— Знаєте що? — нарешті сказала вона. — Не морочте мені голову!

— Громадянко! — суворо сказав оцінювач і постукав олівцем по прилавку. — Не будемо сперечатися, забирайте вашу тварину.

Надія Петрівна спалахнула:

— Мало я вдома терплю від кішок, так мені ще в ломбардах зайців підсовують! В жодному закладі зайців не дають, тільки у вас чомусь!

— Громадянко! — сказав оцінювач. — По-перше, це не заєць, а кролик. По-друге, оскільки він випав з вашої шуби, це ваш кролик. Якби випав з моєї шуби, він був би мій кролик, — мирно додав він і погладив кролика.

Але Надія Петрівна не здавалася:

— Я розумію, якщо у шубі моль заведеться. Але щоб у шубі кролики завелися...

Тут вона поперхнулася і покрилася червоними плямами. Вона згадала, що її двері залишалися відкритими кілька хвилин, поки вона ходила на горище.

— А загалом, — сказала вона, — від моїх сусідів усього можна очікувати. Я навіть знаю, хто це зробив... Медведкіна!

Вона схопила кролика і загорнула в скатертину.

Вийшовши з ломбарду, Надія Петрівна помчала прямо додому, не заходячи за щурячою отрутою. Вона була дуже обурена.

 

Глави: 1, 2, 3, 4-5, 6-8, 9, 10-11, 12, 13, 14-15, 16-17, 18-19, 20-21, 22-23, 24-25, 26-27, 28-29.

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова