Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Ніна Гернет, Григорій Ягдфельд

Катя та крокодил

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Б.Калаушин

Глави: 1, 2, 3, 4-5, 6-8, 9, 10-11, 12, 13, 14-15, 16-17, 18-19, 20-21, 22-23, 24-25, 26-27, 28-29.

 

Ми розповіли про Катю, про валер'янку, про бабусю, про «Диявольськи трелі», про кота і Мілку, про кроликів і шпака. Але не встигли сказати, де ж був у цей час Мітя, що він робив і що думав.

А Мітя мчав в електричці до станції Мартишкіно, де жив його товариш Володя. Якщо вже треба комусь віддавати звірів, то краще нехай їх бере Володя.

Мітя дивився у вікно, де, піднімаючись і опускаючись, бігли телеграфні дроти.

Він вийняв розписку і ще раз перечитав. Усе було як слід. Мітя вмостився зручніше і знову став дивитися у вікно. Дроти піднімалися і опускалися, піднімалися і опускалися, і Міті почало здаватися, що він опускається і піднімається з ними разом. Він задрімав.

Йому наснилося, що він зі звірами пливе на плоту по океану. Звірі зібралися в коло біля нього. Мітя почав дивитися у підзорну трубу на безмежний океан, і легкі хвильки хитають пліт — він піднімається і опускається...

А на березі чекає на них Володя, і Володина мама, Володина тітка. І всі простягають до нього руки. Мітя причалює. Володина мама, ніжно усміхаючись, гладить крокодила і лоскоче йому шийку... Володина тітка намагається зав'язати величезний бант на шиї у кролика...

Мітя усміхнувся уві сні. В цей час промчав зустрічний поїзд. По Мітиному обличчю пробігли смуги світла й тіні. З його обличчя злетіла усмішка. Йому стало снитися інше.

...Кішка стрибнула на шпака і проковтнула його. А крокодил стрибнув на кішку і проковтнув її. Тут з дачі вискочила Володина тітка з рушницею і вистрілила в крокодила. Крокодил злетів до неба — і ось вже це не крокодил, а гриф з Брема. В пазурах він тримає еміду європейську. Під ними клубочаться хмари. Хрипко захихотівши, гриф розтискає кігті. Черепаха летить вниз із жахливої висоти, ударяється об скелі і розлітається на тисячі уламків... Кожен уламок перетворюється на великий мухомор. Кролики кидаються на мухомори, пожирають їх... і падають мертвими.

— Або вони, або я! Вони або я! Вони або я! — верещить Володина мама.

Із дверей дачі вилітають кролики, черепахи, кішки і крокодили. Двері зачиняються, зникають вікна, паркан, білизна на мотузці, зникає будинок — усе. На порожньому місці сидить чорна ворона і, роззяваючи величезного рота, каже:

— Грромадяни! Станція Маррртишкіно!

Мітя здригнувся і прокинувся. Поїзд стояв на станції. Мітя скочив і побіг до виходу, похмуро бурмочучи:

— Так воно і буде. А може, ще гірше.

Саме тієї хвилини, коли Міті снилася черепаха в пазурах грифа, Мілка викочувала у двір ляльковий візочок, у якому лежала саме ця черепаха, накрита ковдрою.

— Не висовуйся, бо застудишся! — суворо сказала Мілка і покотила візок.

Раптом черепаха заборсалася і поповзла на подушку.

— Не пустуй! — сказала Мілка і стала запихати її назад. Та раптом відсмикнула руку: — Ай!

Черепаха вкусила її за палець.

Мілка образилася.

— У, яка ти! — сердито сказала вона. Підійшов знайомий хлопчик Льова, з іншої вулиці.

— Ого! — сказав він, дивлячись на черепаху. — Оце так!

— Бридка! — крізь сльози сказала Мілка.

— Де взяла?

— Ніде. Вона сама взялася. От не будеш більше моєю донькою, якщо ти така!

— Давай мінятися на магніт, — запропонував Льова.

— Не хочу, — сказала Мілка.

— Півтори ножиці хочеш? Ще можна різати!

— Ні, — сказала Мілка.

— Ну, що хочеш?

Льова вивернув кишені й висипав свої скарби просто на землю. Вони присіли навпочіпки і стали ритися. Льова показував Мілці то одне, то інше і безсовісно розхвалював кожну річ:

— О! Збільшувальне скло. Люпа називається. Що захочеш — можна підпалити... Хочеш, твою сукню пропалю?

— Ні, — мотала головою Мілка.

— Або — ось! Цвях. Знаєш, що це за цвях? На ньому висів фотоапарат!

— Ні, — говорила Мілка. Льова не сумував:

— Ну, бери гирку від ходиків. Так і бути! Дивись, як золота. Бачила блиск?

— Бачила.

— Добре, га?

— Добре, — погодилася Мілка.

— Диви: хочеш — стоїть, хочеш — лежить. Оце річ! Вірно, гарна?

— Погана, — сказала Мілка. І раптом очі її загорілися. — А що там, в коробочці, червоненьке?

Льова махнув рукою:

— Дурниця — фантики! Більше нічого нема.

— Хочу фантики! — рішуче сказала Мілка і схопила коробочку, Льова навіть здивувався: як дешево дісталася йому черепаха! Він віддав Мілці фантики і щедро додав від себе шматок сургучу і гайку. І, схопивши черепаху, помчав з переможним криком.

А Мілка стала із захопленням викладати на лавочку фантик за фантиком.

Так зникла еміда європейська.

 

Глави: 1, 2, 3, 4-5, 6-8, 9, 10-11, 12, 13, 14-15, 16-17, 18-19, 20-21, 22-23, 24-25, 26-27, 28-29.

Автор: ; ілюстратор:

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова