Барвінок і весна

Ліс шумує, ліс вирує,
Всім свій затишок дарує
В дуплах, норах, на гіллі.
Скоро будуть новосілля,
І заручини, й весілля
У достатку і теплі.

У сосні кипить живиця.
Килимком стає травиця,
На полях земля масна.
З липи Шпак зробив сопілку.
Щоб дражнити Перепілку.
Сойка гойкає: – Вес-сна!

Коник Дзвоник легко скаче,
Серце в Коника воляче,
Зайчик бігати навчив.
І Ромашечку й Барвінка
Луг і ліс вітають дзвінко,
Як почесних сурмачів.

На мурашнику – Мурашка:
– Стій, Барвінку! Стій, Ромашко! –
І мурашки звідусіль.
Рушничок несуть, сердежки,
А на нім – півні й мережки,
А на ньому – хліб і сіль...

– Друзі саду! Друзі лісу!
Дайте перцю злому Лису! –
З мурашиних чути лав.
Подають хлібець Барвінку, –
Відломив малий скоринку
І до вуст її приклав.

– Знай, Барвіночку, що скоро
Битва з військом Мухомора.
Мурахи за меч взялись!
Короїдів, гусінь хижу
Поб’ємо собі на їжу,
Порятуєм рідний ліс!

Погукаєш – ми до бою
Поряд станемо з тобою.
З нами бджоли і птахи! –
І, мечі піднявши вгору,
– Смерть цареві Мухомору! –
Закричали мурахи.

Хлопчик вигукнув: – Мурашки!
Ви солдати й роботяжки!
Отже, спільні в нас діла!
Ми ж удома, не за морем!
Бур’яни гуртом заорем,
Бо від них багато зла...