Барвінок і весна

Здрастуй, Кончо, ясен краю,
В світі кращого не знаю!
Верболози, плин Дніпра.
Перескочили яругу,
Ось і Дуб посеред лугу
Вгору звівся, мов гора.

Уклонилася Ромашка.
Проспівала, наче пташка:
– Здрастуй, Дубе-сонцелюб!
– Здрастуй, дівчинко хороша!
Ти, бува, не листоноша?
Що принесла? – мовив Дуб. –

Стій, а де ж отой хлопчисько,
Що не встоїть там, де слизько.
Де поділи сурмача?
Може, й досі курить люльку
Чи ганяє в лузі кульку,
З Лисом грається в м’яча?

– Ой дідусю! Наш хлопчинка...
Ви не знаєте Барвінка.
Він побіг звільняти рій.
Помилки він мав... великі,
Та від них знаходив... ліки.
– Молодця! – прогув старий.

– Ой дідусю! Час сурмити,
Бо весні потрібні квіти,
Буйне листя і стебло! –
Дуб загув: – Дівчатко миле,
Розганяй коня щосили
І стрибай хутчіш в дупло!

– А навіщо? А навіщо?
– Ось послухай слово віще:
Мить врочиста підійшла...
За твою привітну вдачу,
Мужність, силу недівчачу
Провіщай весну, мала!

– Що ви кажете? Ой нене!
Завелика честь для мене!
Хай би Голуб чи Зайзай! –
Вдарив грім, зірвався вітер,
Світла блискавка шість літер
Вмить накреслила: – Дерзай!

Ось вона, казкова скринька,
Мов роздмухана жаринка,
В сяйві, в спалахах тепла.
А під кришкою з кришталю,
Мов за сонячною даллю,
Сурма, дудочка мала.

Золота вона чи срібна –
До промінчика подібна, –
Впала дівчинці до рук.
Узяла до вуст Ромашка –
Заспівала дивна пташка,
Перелився чистий звук.

Що вчинилося на світі!
Колосок злетів у житі,
Цвіту, зелені – гора!
Почалися новосілля,
І заручини, й весілля,
Запищала дітвора.

Квітне справа, квітне зліва,
Світ полоще тепла злива,
Скаче сонце по траві.
Засміялись чорнобривці.
У Ромашки на голівці
Сяють перли дощові.

О пора, коли над світом,
Сплівши пісню з білим цвітом,
Шаленіють солов’ї!
Дуб озвався: – Гей, Ромашко!
Провістить весну неважко –
Захищати слід її!

Знову бачу з високості,
Що незвані лізуть гості
На город, і в сад, і в гай.
В небезпеці вся округа!
Доганяй хутчіше друга
І в борні допомагай!

– Прощавайте, любий діду!
Ще з гостинцями приїду,
Як понищим хижаків! –
Підстрибнув веселий Коник,
І полинув Коник Дзвоник,
Тільки цокання підків...