Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Синиччин календар

Віталій Біанкі

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Е.Булатов та О.Васильєв

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12   

Серпень

– Після липня, – сказав Старий Горобець, – іде серпень. Третій – і, зверни увагу, – останній місяць літа.

– Серпень, – повторила Зінька.

І почала думати, що їй цього місяця робити.

Але ж вона була синичкою, а синички довго на одному місці всидіти не можуть. Їм би все пурхати та стрибати, по гілках лазити то вгору, то вниз головою. Багато так не надумаєш.

Пожила трошки в місті – нудно. І сама не помітила, як знову опинилася в лісі.

Опинилася в лісі й дивується: що там з усіма птахами сталося?

Нещодавно всі гнали її, близько до себе і до своїх пташенят не підпускали, а тепер тільки й чути: "Зінько, лети до нас!", "Зінько, сюди!", "Зінько, політай з нами!", "Зінько, Зінько, Зінько!".

Дивиться – всі гнізда порожні, всі дупла вільні, всі пташенята виросли та літати навчилися. Діти й батьки живуть разом, так виводками й літають, а вже на місці ніхто не сидить, і гнізда їм більше не потрібні. І синичці всі раді: адже гуртом веселіше кочувати.

Зінька то до одних пристане, то до інших, один день із чубатими синичками проведе, другий – з гайками-пухляками. Безтурботно живе: тепло, світло, їжі скільки хочеш.

І от здивувалася Зінька, коли білку зустріла й розговорилася з нею.

Дивиться – білка з дерева на землю спустилася і щось шукає там у траві. Знайшла гриб, схопила його в зуби – і ну з ним назад на дерево. Знайшла там сучечок гострий, тицьнула на нього гриб, а їсти не їсть його: поскакала далі. І знову на землю – гриби шукати.

Зінька підлетіла до неї та й запитує:

– Що ти, білочко, робиш? Навіщо не їж гриби, а на сучки їх наколюєш?

– Як навіщо? – відповідає білка. – Припаси збираю, сушу. Зима прийде – пропадеш без припасів.

Стала тут Зінька примічати: не тільки білки – багато звіряток запаси собі збирають. Мишки, полівки, хом'яки з поля зерна за щоками тягають у свої нірки, набивають там свої комори. Почала й Зінька дещо приховувати на чорний день; знайде смачного насіння, поклює його, а що зайве – суне кудись у кору, в щілинку.

Соловей це побачив і сміється:

– Що ж це ти, синичко, на всю довгу зиму хочеш запаси зробити? Так тобі теж нору копати доведеться.

Зінька зніяковіла.

– А ти як, – запитує, – зимуватимеш?

– Фьють! – свиснув соловей. – Прийде осінь, – я звідси полечу. Далеко-далеко полечу, туди, де й взимку тепло і троянди цвітуть. Там ситно, як тут влітку.

– Адже ти соловей, – каже Зінька, – тобі що: сьогодні тут заспівав, а завтра – там. А я синичка. Я де народилася, там все життя й проживу.

А про себе подумала:

"Пора, пора мені про свій дім подбати! Ось вже й люди в поле вийшли прибирають хліб, вивозять з поля. Кінчається літо, кінчається..."

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12   

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова