|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Чому жаба сплющилася
Я.Пінясов
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – О.Брей
У гаю співочих птахів так багато, що кожного дня всі бажаючі можуть слухати концерт.
Співають, звичайно, солов'ї – відомі солісти, майстри співу. Голоси у них чисті, дзвінкі, приємні. То зацвірінчать, то заклацають, то засвистять, то заграють, як сопілочки, то розсиплються дзвіночками. Підігрують їм синьошийки, підсвистують дрозди, підстукують на дуплах дятли-барабанщики, в бубни синички брязкають, вивільги підголоски виводять. Навіть безголоса зозуля і та акомпанує як може: "Ку-ку, ку-ку".
Усі лісові мешканці слухають, не наслухаються. Навіть сонна сова і та вухами струсить, очима покліпає та крилами поплескає.
А стривожений кулик здійметься над усіма високо в небо та й кричить на весь світ:
– Біс! Біс!
Усі пернаті артисти дружні, не пихаті, не зарозумілі, не заздрісні – кожен співає як може.
Ліс великий, дерев багато, кожен може своє мистецтво показати.
Дрімлюга літає лісом і, кого не зустріне, всіх умовляє:
– Заспівай, заспівай!
А перепілка любить молоді таланти відкривати і кожну пташку вранці й ввечері закликає:
– Співати час, співати час!
Усі птахи свої таланти випробували, а зелена товста жаба сидить у болоті та й мовчить, тільки від заздрощів надимається.
Помітила її чубата чайка. Підбігла на своїх хитких ніжках, вклоняється, трусить чубчиком та й запитує:
– Чому не співаєте? Чиї ви? Чиї ви?
– Мене не просять, от і не співаю, – відказує жаба.
– А ми вас попросимо, попросимо! І знову почала кланятися.
Але жабі цього здалося мало:
– Я не така, я не така!
Прибігли, прилетіли інші птахи – навперебій умовляють жабу взяти участь у їхньому концерті. Якщо вона така гладка і така важка, то, напевно, і голос у неї чудовий, і співає вона гарно.
Відмовчується жаба. Навіть качка, що сиділа в гнізді, почала їй говорити:
– Дарма не погоджуєтесь, дарма, дарма!
Нарешті вмовили товстуху, і вона відповіла:
– Добре. Добре.
І все так само сидить у болоті і не співає.
Почали птахи вмовляти її злетіти та зайняти будь-яке дерево.
А підглухуватий тетерів забурмотів:
– Бу-бу-бу, влаштовуйся на дубу!
– На дубі для мого голосу низько, – відмовляє жаба.
– Прошу на березу!.. На осику!.. На горобину!.. На сосну!
Але що не пропонували птахи, жабі все низько.
– Я хочу співати вище від усіх! Інакше я не згодна!
– Будь ласка! – якщо у вас такий сильний голос, піднімайтеся як вам захочеться, хоч вище від жайворонка.
– А хіба ви не бачите, що я крила на воду постелила сушити? – показуючи на широке листя жовтого латаття, сказала жаба.
– Цього дуже довго чекати, – засмутилися птахи. – Хіба швидко крила в болоті висохнуть? У всіх на той час вже пташенята виведуться, і концерти скінчаться. Коли дітей годують, немає часу співати. Невже не почути нам шановної співачки?
– Що робити? Що робити? – захвилювалася перепілка.
І попросили птахи сильного, міцного, сміливого яструба підняти жабу вище від усіх.
Підхопив яструб жабу під пахви своїми чіпкими кігтиками і шугонув угору. Колами летить, ніби гвинтовими сходами на небо піднімається.
І запитує:
– Вище? Вище?
– Так! Так! Так! – відповідає жаба.
Ось уже й ліс унизу, як зелений капелюх, а річка – як синя стрічка. А їй все мало. Залетів яструб під хмари, у таку височінь, звідки жоден птах не співає. Розчахнув крила, ширяє на одному місці і каже:
– Починайте, шановна! Лебідь гарніший за вас, аж і той на три помахи нижче співає!
Розкрила жаба рота на всю широчінь та як гаркне:
– Потвор-ра! Потвор-ра! Я не така! Потвор-ра! Потвор-ра!
А яструб подумав, що вона на нього лається, і розсердився:
– Ах, якщо я потвора, то шукайте собі красеня! – І випустив її з пазурів.
З величезної висоти плюхнулася жаба назад у болото так, що від удару об воду сплющилася.
І от з того часу сидить у болоті сплющена і кричить, надривається:
– Ось я яка! Ось я яка!
Птахи тепер і самі не раді, що пробудили в ній любов до співу. Тетерів, хоч і недочуває, а й той на ніч вуха затуляє крилами.
Скільки перепілка її не вмовляє: "Спати пора, спати пора!" – жаба й чути не хоче – день і ніч репетує.
Тільки тим співочі птахи й врятувалися, що сіру чаплю покликали.
Коли чапля на одній нозі в болоті стоїть, знайте: це вона на жабу чатує.
Боїться жаба, що чапля її, сплющену, легко проковтне. Сховається під листя латаття і мовчить.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2025 Валерія Воробйова