Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Синиччин календар

Віталій Біанкі

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Е.Булатов та О.Васильєв

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12   

Лютий

Знову виглянуло сонечко, та таке веселе, яскраве. Воно навіть пригріло трошки, з дахів позвисали бурульки, і по них потекла вода.

"От і весна починається" – вирішила Зінька. Зраділа й заспівала дзвінко:

– Зінь-зінь-тань! Зінь-зінь-тань! Скинь каптан!

– Рано, пташечко, заспівала, – сказав їй Старий Горобець. – Дивись іще, скільки морозу буде. Ще наплачемося.

– Як так? – не повірила синичка. – Полечу-но я зараз до лісу, дізнаюся, які там новини.

І полетіла.

У лісі їй дуже сподобалося: така безліч дерев! Нічого, що всі гілки заліплені снігом, а на широких лапах ялинок навалені цілі замети. Це навіть дуже гарно. А стрибнеш на гілку – сніг так і сиплеться і виблискує барвистими іскрами.

Зінька стрибала по гілках, струшувала з них сніг і оглядала кору. Око в неї гостре, жваве – жодної тріщинки не пропустить. Зінька тюк гострим носиком в тріщинку, роздовбає дірочку ширше – і тягне з-під кори якусь комашинку.

Багато комах набивається на зиму під кору – від холоду. Зінька витягне та й з'їсть. Так годується. А сама примічає, що навколо.

Дивиться: лісова миша з-під снігу вискочила. Тремтить, уся наїжачилася.

– Ти чого? – Зінька питає.

– Фу, налякалася! – каже лісова миша.

Віддихалася та й розповідає:

– Бігала я в купі хмизу під снігом, як раптом і провалилася в глибоку яму. А це, виявляється, ведмежий барліг. Лежить у ньому ведмедиця, і двоє малесеньких новонароджених ведмедиків у неї. Добре, що вони міцно спали, мене не помітили.

Полетіла Зінька далі в ліс; дятла зустріла, червоношапочника. Подружилася з ним. Він своїм міцним гранованим носом великі шматки кори ламає, жирних личинок дістає. Синичці після нього теж дещо перепадає.

Літає Зінька за дятлом, веселим дзвіночком дзвенить у лісі:

– Кожен день усе світліше, усе веселіше й веселіше!

Раптом зашипіло навколо, побігла по лісі поземка, загудів ліс, і стало в ньому темно, як увечері. Де не взявся, налетів вітер, дерева захиталися, полетіли замети з ялинових лап, сніг посипав, закружляв – почалася пурга. Зінька присмирнішала, стиснулася в грудочку, а вітер так і рве її з гілки, пір'я куйовдить та леденить під ним тільце.

Добре, що дятел пустив її у своє запасне дупло, а то пропала б синичка.

День і ніч вирувала пурга, а коли вляглася і Зінька виглянула з дупла, вона не впізнала лісу, такий він увесь був заліплений снігом. Голодні вовки промайнули між деревами, грузнучи по черево в пухкому снігу. Внизу під деревами валялися обламані вітром сучки, чорні, зі здертою корою.

Зінька злетіла на один із них – пошукати під корою комах.

Раптом з-під снігу – звір! Вистрибнув та й сів. Сам увесь білий, вуха з чорними цятками тримає сторчма. Сидить стовпчиком, очі на Зіньку витріщив.

У Зіньки від страху й крильця віднялися.

– Ти хто? – пискнула.

– Я біляк. Заєць я. А ти хто?

– Ах, заєць! – зраділа Зінька. – Тоді я тебе не боюся. Я синичка.

Вона хоча раніше зайців й у вічі не бачила, але чула, що вони птахів не їдять і самі всіх бояться.

– Ти тут і живеш, на землі? – запитала Зінька.

– Тут і живу.

– Та тебе ж тут зовсім занесе снігом!

– А я й радий. Пурга всі сліди замела і мене занесла – ось вовки поруч пробігли, а мене й не знайшли.

Подружилася Зінька із зайцем.

Так і прожила в лісі цілий місяць, і все було: то сніг, то пурга, а то і сонечко визирне, – день побуде погожий, але все одно холодно.

Прилетіла до Старого Горобця, розповіла йому все, що примітила, він і каже:

– Запам'ятай: хуртовини та заметілі під Лютий полетіли. У лютому лютіють вовки, а у ведмедиці в барлозі ведмежата народжуються. Сонечко веселіше світить і довше, але морози ще міцні. А тепер лети в поле.

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12   

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова