|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Бродяги Півночі
Скорочено
Джеймс Олівер Кервуд
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – О.Ейгес
Вперше Ніїва й Мікі зустрілися у таборі мисливця Челонера, що служив у одній з факторій північної Канади. Челонер підібрав Мікі – маленьке цуценя – в лісі біля його матері, яка сконала з голоду.
А ведмежа Ніїву він спіймав під час полювання, після того, як вбив його матір, стару ведмедицю Нузак.
Перша зустріч Ніїви й Мікі була бурхливою. Мікі, сповнений найщиріших дружніх почуттів, хотів бува обнюхати неочікуваного гостя, але Ніїва, злий на весь світ після гибелі матері, кинувся на Мікі і завдав йому добрячого прочухана.
Потім, відчувши, що у цуценяти немає поганих намірів, ведмедик випустив його чуб з пащі. Можливо, якийсь глибоко захований інстинкт підказав Ніїві, що маленькі діти потребують братів і сестер – товаришів для веселих ігор. Вони почали обережно обнюхувати один одного.
Наступного дня Челонер вирушив вниз по річці. Він обв'язав шию Мікі кінцем старої мотузки, а другий її кінець зав'язав навколо шиї Ніїви. Ухопивши обох за загривок, Челонер відніс їх до човна.
Мікі хотів бува погратися з ведмежам та приязно дзявкнув, ударивши його лапою. Несподіваний удар Ніїва сприйняв як заклик до бійки і, заричавши, накинувся на цуценя. Дарма Челонер грізно кричав.
Звівшись клубком, вони скотилися з човна у річку. Бурхливий потік підхопив зв'язаних спільною мотузкою Мікі та Ніїву. З губ Челонера зірвався придушений скрик: адже врятувати їх він вже не міг, і в цьому крику чулося щире горе.
Їх понесло до водоспаду. Жирне ведмежа трималося на воді як рятувальний пояс і не мало шансів втонути, але чотирнадцятифутове кістляве цуценя, що було прив'язане до його шиї, увесь час тягло його на дно. У відчайдушній боротьбі з водою вони втрачали останні сили.
Раптом водна лавина скинула їх у вир нижче водоспаду. Цуценя вже готувалося до смерті, але тут течія викинула Ніїву на плаваючий корч. І, коли Ніїва, натягнувши мотузку, вп'явся в колоду і видерся на неї, Мікі теж був вирваний з хватки ворожого потоку.
Нарешті колоду прибило до болотистого виступу. Одним відчайдушним стрибком Ніїва опинився на березі та побіг. Другий кінець мотузки витяг з мулу знесиленого Мікі.
Він розпластався на мілині, наче гігантський краб, ловлячи повітря роззявленою пащею. Відчувши, що його товариш не в змозі рухатися, Ніїва зупинився і став чекати.
Мікі оговтався швидко. Вже за п'ять хвилин він був на ногах. І, коли Ніїва рішуче попрямував до лісу, Мікі слухняно пішов за ним. До Ніїві повернувся бадьорий настрій. Адже хоч він і втратив матір, ліс залишався його рідною домівкою.
Раптом Ніїва побачив сіру кулю на невисокому кущі. Це було осине гніздо. Він згадав, як мати скидала такі гнізда на землю, тиснула на них лапою, а потім гукала його поласувати осами. Вставши на задні лапи, Ніїва передніми смикнув осине гніздо.
І перш ніж він встиг ще раз смикнути гніздо, оси вирвалися назовні грізною хмарою. Мікі раптом відчайдушно верескнув і засунув свій укушений ніс у землю. Крики Ніїви були оглушливі. Він ревів без упину.
Тікаючи від ворогів що є сили, Мікі промчав ліворуч від молодої берізки, а Ніїва – праворуч від неї. Мотузка натяглася та різко зупинила їх. Оси знову накинулися на своїх ворогів. Мікі рвонувся до Ніїві і це врятувало їх.
Вони знову кинулися навтьоки і, не пробігши й трьохсот кроків, натрапили на річку. Обидва пірнули у прохолодну воду.
Через кілька годин вони насилу вибралися з води і знайшли м'яку улоговину між корінням великого дерева. Мікі жалібно скавулів. Ніїва притулився до цуценя, відчуваючи потребу в дружньому теплі.
"В усьому винен двоногий звір... і мотузка!" Двоногий звір (так Ніїва називав Челонера) забрав у нього матір, і він же прив'язав йому на шиї мотузку. Ніїва вп'явся зубами в мотузку і почав її гризти. Часом він тихо гарчав, наче заспокоював Мікі: "Не вішай носа! Я перегризу цю штуку і далі буде краще".
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова