Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Петрик-мікроб

Григорій Остер

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Валерій Дмитрюк

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11

Портфель із теорією

Якось увечері, коли мікроби всією родиною сіли вечеряти і Петрикова мама вже почала розливати по тарілках солодкий полуничний суп, у краплю раптом засунувся великий портфель, потім велика нога в черевику, а потім і весь поважний та дуже серйозний дядечко.

– Здрастуйте! – сказав дядечко. – Я до вас у справі.

– Здрастуйте! – відгукнулися всі мікроби, а Петрикова мама додала:

– Прошу до столу.

– Дякую! – подякував дядечко. – Теоретично я маю бути ситий, бо вже повечеряв удома. – І почав їсти суп.

– Теоретично – це як? – запитав Петрик.

Але мама суворо сказала:

– Їж і не став дурних запитань.

Після вечері Петриків тато і дядечко з портфелем сіли поруч, і дядечко сказав:

– Я прийшов серйозно поговорити про вашого сина, про того, що на молокозаводі працює.

– А що сталося? – запитав тато.

– Погана справа, – зітхнув дядечко. – Я, бачите, теоретик. Можна сказати носій теорії. Ось тут вона в мене, у портфелі.

І дядечко ще раз зітхнув.

– Так! Тяжко вам, мабуть, її носити, – поспівчував тато.

– Ні, носити не тяжко. Вона легка. Не в цьому річ.

– А в чому?

– Справа в тому… – сказав дядечко і засоромився, – розумієте, теорія у мене про мікроби.

– Дуже приємно, – усміхнувся тато.

– Ні! – закричав дядечко. – Ні. Суцільні неприємності!

– Чого ж?

– Того що з теорії виходить, що нічого не виходить. Не може ваш син на молокозаводі працювати.

– Не може? – здивувався тато.

– Звісно, ​​не може. Мікроби, вони, як ви знаєте, дуже маленькі.

– Ще б пак, – сказав тато, – мені й не знати? Я сам мікроб.

– Ось бачите, – зрадів дядечко, – ваш син дуже маленький, а молокозавод звідси дуже далеко. І ніяк не виходить, щоб ваш син міг до молокозаводу за один день дістатися, а потім увечері знову до краплі повернутись.

– А він в автобусі їздить, – втрутився Петрик.

– Петрику, – сказала Петрикова мама, – не втручайся, коли дорослі розмовляють. – І пішла мити посуд.

– Не може він в автобусі їздити, – тихо сказав дядечко.

– Чому це я не можу в автобусі? – образився Петриків брат, той самий, про якого йшла мова.

– За визначенням, – ще тихіше сказав дядечко, – автобус великий, а ви дуже маленький.

– Щось ви плутаєте, – сказав Петриків тато. – От якби навпаки було: автобус маленький, а він великий. Тоді б він в автобусі не помістився. А так – будь ласка.

– Ні, не будь ласка, – сумно сказав дядечко. – Є багато "але".

– Які "але"?

– Різні. Ось, наприклад, таке "але" – припустимо, мікроб їде в автобусі... але в автобус заходить контролер. Квитки перевіряти. А як він у мікроба квиток перевірить, якщо мікроба без мікроскопа взагалі не видно?

– А квиток? – запитав Петрик.

– До чого тут квиток? – здивувався дядечко.

– Квиток без мікроба видно?

– Квиток видно.

– Ну от, – сказав Петрик, – все виходить. Контролер квиток побачить, а на мікроба йому дивитися й не треба, і так ясно, що мікроб з квитком їде, якщо квиток видно.

– А раптом… а раптом… – розгубився дядечко. – А раптом це не його квиток, не мікроба?

– А чий? – здивувався тато.

– Звідки я знаю, чий! Чужий квиток.

– А контролер, – сказав Петрик, – запитає у всіх: "Це ваш квиток?" Вони скажуть: "Не наш". І тоді контролер одразу зрозуміє: це квиток мікроба. І оголосить: "Шановні пасажири, будьте обережні, в нашому автобусі їде мікроб, дивіться, не наступіть йому на ногу".

Кілька хвилин приголомшений дядечко дивився на Петрика і мовчав. Потім він вигукнув:

– Але є ще одне "але". Найголовніше! Мікроби живуть у краплі води, а молокозавод стоїть на суші. За теорією мікроби на суші жити не можуть.

– А ви, – спитав Петрик, – ви де живете?

– Я, – розгубився дядечко, – я вдома живу.

– А на вулиці жити можете:

– На вулиці? Ні. Де ж я там своє ліжко поставлю, тумбочку? На них якась вантажівка наскочить.

– Ось! – сказав Петрик. – Жити на вулиці не можете, а ходити скільки завгодно. І ми мікроби також можемо.

– Але ж правда! – закричав дядечко. – Правильно! – І змахнув портфелем. – А з теорії не виходить! За цією теорією я у вашу краплю поміститися не можу, а я ось тут – сиджу з вами і розмовляю. Що мені робити?

– Знаєте що, – сказав Петриків тато, – а ну її, цю теорію, якщо по ній нічого не виходить.

– Еге! – зітхнув дядечко. – Вам легко говорити "ну її", а я – Носій теорії, мені її носити треба. У портфелі. Робота така.

– А що, – запитав Петриків брат, – хіба не можна якусь іншу теорію носити?

– Іншу? – замислився дядечко. – А цю куди подіти? Ось якби її у мене якісь розбійники відібрали або якби я її загубив випадково…

– Так... – сказав Петриків тато. – Вам не позаздриш.

– Ех! – махнув портфелем дядечко і підвівся. – Прощавайте! Дякую за суп.

– Ви вже йдете? – запитала Петрикова мама, яка встигла вимити посуд.

– Ой, – раптом здогадався Петрик,– а ви її подаруйте!

– Подарувати? – усміхнувся дядечко. – Та хто ж її візьме?

– Я, – сказав Петрик. – Я візьму.

– Бери! – закричав дядечко. – Разом із портфелем. Бери! Дякую! Ура!

Тут дядечко сунув Петрикові портфель із теорією та й вилетів з краплі.

Петриків брат подивився на Петрика і сказав:

– І навіщо вона тобі потрібна, дурниця така?

– По-перше, портфель! – сказав Петрик. – Стане в нагоді. А по-друге, багато ти розумієш у теоріях. Ця теорія дуже цінна, за неї будь-який книголюб усе, що хочеш віддасть.

– Чим же вона цінна? – здивувався Петриків тато.

– Макулатурою! – сказав Петрик. – Ось чим!

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова