Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Лісова Казка

Рудо Моріц

Переклад українською – Сергій Панько
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Т.Капустіна

Сторінки:     1     2     3     4     5     6     7     8     9     10     11

Чи ви сповна розуму, пташки?

Всі пташки зібралися біля сопки па високому грабі. Прибігла й білочка Рудька. Рудька перша накинулась на сойку:

– Ти для чого нас сюди покликала, Плетухо? Щоб Кривуля малих дрозденят поїла?

А за білкою до сойки взялися й інші пташки:

– Ти що, хочеш, щоб вона їх поцупила? Цього ти хочеш?

– Яка ти дивна. Плетухо!

– Та ще й зла!

Сойку сварили і ракша, і кропив'янка. Ба навіть маленький королик кричав їй в очі щось зневажливе.

– Та дайте мені хоч слово сказати! Поки ви тут лементуєте, там буде по всьому, не встигнемо нічого й побачити! – гнівно крикнула сойка.

– Тихо! – втрутився Чсрвоношапочка, підсідаючи до Плетухи. – Нехай вона сама скаже, для чого нас сюди покликала.

Того було досить, щоб всі пташки змовкли, адже лікар Червоношапочка завжди знає, що каже.

– Я була певна, що тільки він може допомогти, тож я й літала по нього аж за Високу гору.

– По кого? – почулися цікаві голоси.

– Та по Шпичака, по їжака Шпичака. Мені пощастило, він був дома і грівся на сонечку. Я розповіла йому, в чому річ, але він забурчав, що гніздо, мовляв, далеко та й, напевно, гадюка його вже випотрошила. А я йому просто у вічі: не лінуйся, Шпичаченьку, якби я не була певна, що гадюці не так легко до гнізда добратися, то я б тебе не турбувала. А він мені про те, що у нього, мовляв, ноги болять, бо вчора він, бачте, бігав багато, харчі запасав. Ну, то я як вересну у нього над головою: болять не болять, а гайда зі мною, – такого страху на нього нагнала, що він аж в клубок згорнувся, неборака. Потім я зайшла з іншого боку. «На крилах, – кажу, – тебе однесла б, якби подужала». Це на нього подіяло. «Не треба мені, – каже, – щоб ти мене носила, я не маленький». І не гаючись рушив за мною. Так швиденько замиготів своїми ніжками, що любо було дивитися! А я лечу над ним і підбадьорюю, немов на перегонах: «Швидше, Шпичаченьку, швидше, мій любий!» Дріботів, дріботів, сердега, аж мені його шкода стало. Перекидається, спотикається та все дріботить і дріботить. А я лечу трохи попереду та вибираю для нього зручнішу дорогу. «Сюди, – кричу, – Шпичаченьку, сюди, бо застрягнеш у гущавині!» Вибрьохавши на гору, він згорнувся клубочком і покотивсь донизу. Мчав так, що всі рекорди побив, запевняю вас! А зараз він зачаївся під смерекою і чекає Кривулю. От сюрприз їй буде!

Так це був сюрприз і для пташок, і для білки Рудьки. Бо в тому сум'ятті й запалі бою вони й не завважили, як надійшов їжак Шпичак. Помітив його тільки лікар Червоношапочка.

– Але навіщо ти, Плетухо, покликала нас сюди. – не міг второпати вівчарик.

– Ти могла про все це і там розповісти, а тепер ми нічого не побачимо, – докоряла горихвістка.

– Ви ще довше торохтіть та базікайте, тоді й справді нічого не побачите, – гримнув на них лікар Червопошапочка.

– Ви що думаєте, Кривуля полізла б далі, якби ми продовжували той шарварок? Чи, може, по-вашому, Шпичак має за нею на дерево видиратися?

– Он воно що! – постукав себе кігтиком по голові соловейко.

– От бачите, які ви недотепи! – засміялася сойка Плетуха.

Пташкам стало соромно. Але найдужче засоромилась білочка Рудька. Їй стало дуже ніяково, що й вона належить до тих, у кого куций розум. А тепер усе здається таким простим!

– Ну, рушаймо, але тихенько! – наказала Плетуха.

Дятел Червоношапочка вирішив утішити білочку:

– Ми вже своє зробили. І я вам скажу, трималися ви мужньо. Ваша вигадка з шишками просто чудова. Рудько! Поздоровляю!

Рудька була дуже рада таке почути. Та сойка й тут не втрималася:

– Це я їй порадила перешкодити Кривулі спуститися донизу.

– Ну, подивіться на неї – все я та я! – обірвав сойку дятел. – Хіба це ти придумала жбурляти в гадюку шишки.

– Ні, але...

– Ну й замовкни! І ходімо вже, бо запізнимось. Тільки тихенько!

Сторінки:     1     2     3     4     5     6     7     8     9     10     11

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова