Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Лісова Казка

Рудо Моріц

Переклад українською – Сергій Панько
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Т.Капустіна

Сторінки:     1     2     3     4     5     6     7     8     9     10     11

Ні міст сам не впав, ні шишка

Кривуля повзе вниз по смереці, поспішає, але що квапливіше вона хоче злізти, то менше їй це вдається. То в гілках заплутається, то головою об сучок вдариться. І сичить, сичить, раз у раз повторюючи:

– Мушшшу дрозззденят ссссхопити! І дрізззд від мене не втеччче!

Зашипіла й на Червоношапочку:

– Облишиш той міст, мені щщще вгору лізззти!

Червоношаиочка не зважає – клює, мов сокирою рубає. Справді, ці дві гілки – неначе справжній міст. «Зруйную я тобі цей перехід, гадюко! Не скористатися тобі з нього!» – каже по думки дятел, а червона шапочка в нього на голові так і миготить.

Гілка невпинно тремтіла. Ось вона вже й зовсім похилилася. Ось уже тримається тільки на одному волоконці. Нарешті шушіль донизу.

Зробивши своє діло, лікар Червоношаиочка гордо підвів голову і сказав гадюці:

– От і зруйнував я твій міст, Кривуле. Та й саму тебе скину, якщо ти вгору полізеш!

Кривуля від люті мало із шкури не вилізла.

– Моссста ти зруйнував, а от мене не подужаєшшш, навпаки, сссамому тобі від мене перепаде!

– Подолає він тебе, Кривуле, подолає! – крикнув із гнізда Гнідохвіст, який уже зовсім осмілів, бо тепер Кривулі доведеться спускатися на землю.

– Сссиди лишшшспь, ззз тобою я миттю впораюсссь! – зашипіла на дрозда гадюка.

Але раптом величезна шишка бух Кривулі на голову і мало не притлумила її.

Хто це? Що це? Невже сама впала?!

Ні, це білка Рудька її скинула. Ніхто не помітив, коли вона прибігла, бо Червоношапочка руйнував міст, Гнідохвіст стежив за Червоношапочкою, а Кривуля тільки про те й думала, що страшенно голодна, а тим часом на сусідній смереці таке знадне гніздечко з дрозденятами. Тож Рудька підбігла непомітно і почала бомбардувати. Та як влучно!

– Дякую тобі, Рудько! – крикнув їй Гнідохвіст. – Шпурни в неї ще одну!

Білочку двічі просити не треба! Фіть – і шишка знову полетіла донизу. Кривуля побачила, що непереливки, обвилася навколо стовбура, сховала голову під сучок і з місця ані руш. Ллє поки вона не рухається, то й донизу не злізе, а значить, і вгору не подереться. А це вже добре, дуже добре! Білочці тільки цього й треба. І тому вона шпурляє і шпурляє в гадюку шишками. Сойка Плетуха, переказуючи їй прохання дроздихи, порадила: «Не дай Кривулі злізти на землю! Нізащо не дай, я тебе дуже прошу!»

Отож білочка й жбурляла шишку за шишкою. Біда тільки, що вона вже всі шишки навколо позривала.

– Червоношапочко, йди-по шишки носити! – кричить Рудька дятлові.

Дятел миттю взявся до роботи.

Знову летять одна за одною шишки, і тільки-но Кривуля пробувала висунути голову з-під сучка, як уже хурчала нова шишка.

– Допоможу і я тобі, білочко, – крикнув Гнідохвіст.

Але лікар Червоношаиочка відігнав його:

Ти сиди біля гнізда, щоб малі не лякалися. Я й сам упораюсь.

Дятел, звичайно, впорається, але що робити, коли він поблизу всі шишки обірве?! Тоді літати за ними доведеться далеко.

Падають шишки на Кривулю, падають одна за одною, та на гілках їх дедалі меншає. Що ж воно буде?

Аж ось прилетіла Гнідоочка! Та не сама, а з нею ціла зграйка пташок. Ціла зграйка, та тільки пташки дрібні. Синиця, кропив'янка, горихвістка, двоє вівчариків, чижик, соловейко і малесенький золотоголовий королик.

– Як наші діточки? – важко дихаючи, спитала мама Гнідоочка.

– Та все гаразд, – відповів тато Гнідохвіст. – Сядь переведи дух.

– А де гадюка?

– Онде білочка її бомбардує, полечу і я збирати для неї шишки. Сідай же!

Гнідоочка всілася на гніздо, погладила крильми пташенят, приголубила їх. Інші пташки почали з галасом літати навколо смереки, на якій ховалася Кривуля. Літають, і кожне щосили кричить:

– Забирайся звідси. Кривуле, геть забирайся!

– Ццце ви зззабирайтессся! – сичала гадюка.

Та голос її губився серед пташиного лементу. Ґвалт, який зчинили пташки, заглушив усе навколо, і Кривуля шаленіла від люті.

Лікар Червоношапочка і батько Гнідохвіст носили Рудьці шишки, далеченько вже за ними літали, бо три найближчі смереки були геть обірвані. Проте дятел з дроздом безперервно носили їх, а білочка шпурляла вниз. Одна шишка відскочила од сучка і бебех Кривулю по спині. Пташки запищали з радощів і закричали ще голосніше:

– Забирайся. Кривуле, забирайся геть!

Та Кривуля не рухалася з місця. Мабуть, вона вирішила сидіти у своїй схованці аж до вечора.

Але що буде потім?! Що буде потім!

Сторінки:     1     2     3     4     5     6     7     8     9     10     11

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова