|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Лісова Казка
Рудо Моріц
Переклад українською – Сергій Панько
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Т.Капустіна
Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11
Цитьте, діти!
Та дрозд із дроздихою були насторожі. Тато Гнідохвіст і мама Гнідоочка почули сойчину тривожну звістку про Кривулю з-під порослої мохом скелі. Гнідохвіст порадив Гнідоочці не полишати гнізда і сказав, що сам ловитиме комах. Та Гнідоочка знала, що самому йому доведеться ловити жуків та мух цілісінький день. Тому як могла, заспокоїла Гнідохвоста. Гніздо у них, мовляв, високо, добре замасковане, та й чого б Кривулі дертися вгору? Така знайде собі вдосталь поживи й на землі. Тато Гнідохвіст заспокоївся, бо й справді, ще не було того, щоб Кривуля так високо лізла за здобиччю. Та все ж він сказав:
– Я таки триматимусь поближче до дітей.
Тож мама Гнідоочка літала високо-високо, аж до хмар, а тато Гнідохвіст кружляв поблизу смереки з сідловин кою. Тут йому рідко попадала здобич, але почував він себе набагато спокійніше.
Аби тільки дітвора не галасувала!
– Ви ще голодні? – спитав він дрозденят, поділивши їм начетверо товстого нічного метелика.
– Щееее, щееее! Ми ще голо-о-одні! – горланили дрозденята, але вже не так невситимо. Коли б ще разів двічі пощастило на добрий улов, то вони б наїлися та й позасинали. Тоді вже батько й мати спокійно й собі щось вполюють. Власне, Гнідоочка сяде на гніздо, щоб малятам було тепло, а Гнідохвіст і сам дещо перехопить, і їй принесе. Тут недалечко є дерево, вкрите омелою, а це ж бо дроздисі смакує найбільше!
Від узлісся знову долинали крики сойки Плетухи. Вона й досі била на сполох. «Гадюка... схудла!»
«Добру справу робить сойка», – подумав тато Гнідохвіст, але принесена нею звістка вже не здавалась йому такою тривожною. Хто це чув, щоб Кривуля забиралася аж на вершечок дерева!
Він зробив ще одне коло і помітив, що Гнідоочка повертається до гнізда з великою зеленою гусінню в дзьобі. Гусінь була гладенька, не волохата. Малим дрозденятам вона ой як смакуватиме! Вони ж не зозулята і волохатої гусені не люблять. І тато Гнідохвіст погнався за мухою. Впіймавши її, він круто повернув назад, щоб якомога швидше дістатися гнізда. Може, вдасться застати там і Гнідоочку.
І застав. Дроздиха сиділа побіля гнізда і, тяжко дихаючи, якусь миті, відпочивала. Гнідохвіст пригорнувся до неї, не звертаючи уваги на пищання малих ненажер. Нехай хвильку почекають, не такі вже вони й голодні.
– Передихни, я сам подамся на лови, – сказав він Гнідоочці.
– Тррр, тррр, відпочину трошки, а потім ще тобі допоможу, – погодилася вона.
– Щасливо вам залишатися, – сказав Гнідохвіст і стрімко злетів догори.
Та не встиг він долетіти до розчахнутого блискавкою бука, який колись гордо здіймався над усіма деревами, як почув крики:
– Тррр, шнерр, шнерр! Вернися, швидше вернися!
Помилки бути не могло, це кричала вона, Гнідоочка!
Може, забула щось важливе сказати йому.
А Гнідоочка кликала щораз настійніше: «Шнеррр, шнеррр!» Мабуть, справді сталося щось непередбачене!
Гнідохвіст миттю вернувся.
А дроздиха, страшенно наполохана, показувала на сусідню смереку:
– Подивися, що там робиться! Подивись, Гнідохвосте, хто полює на наших діток!
У дрозда-тата кров захолола в жилах. На сусідній смереці він побачив Кривулю. Гадюка тихо-тихісінько лізла вгору.
Проникливі очі її пильно обнишпорювали все довкола.
– Цитьте, діти, ані звуку! – наказав голопупикам тато Гнідохвіст, та так суворо, що ті умить замовкли. Кривулю це здивувало. Вона зупинилася і почала крутити сюди-туди головою, неначе чогось шукаючи.
Старі дрозди заховалися серед густої хвої, а в гнізді все стихло. Хвилину повагавшись, Кривуля полізла вище.
– Добре, що вона дереться на сусідню смереку, – зашепотів тато Гнідохвіст переляканій дроздисі-мамі. – Доведеться їй повертатися ні з чим.
– А як повернеться? – зі сльозами па очах спитала Гнідоочка. – Нам їх не захистити. – І вона з розпукою глянула на зіщулених дрозденяток.
– Ось що, я залишуся тут, а ти облети усіх знайомих. Проси допомоги! Якщо нас збереться багато, тоді, може... Ні, не може, а напевне зарадимо біді!
І коли Гнідоочка вже хотіла злетіти, він додав:
– Не забудь покликати дятла Червоношапочку, в нього сильний дзьоб, він їй вкреше! А стрінеш сойку Плетуху, то хай вона тобі допоможе скликати друзів на підмогу.
Гнідоочка безшумно відлетіла. Її аж трусило од страху, та летіти намагалася щонайшвидше. Гнідохвіст сів на гніздо, настовбурчив пір'я, прикрив дрозденяток і невідривно стежив за тим, що робилося на сусідній смереці.
Гадюка Кривуля видиралася вище й вище. Посувалась вона, однак, повільніше, бо була занепокоєна тим, що пташенята перестали лементувати. Повзла і люто шипіла:
– Чччому не пищщщите, зззапищщщіть-но щщще раззз!
Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова