Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Лісова Казка

Рудо Моріц

Переклад українською – Сергій Панько
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Т.Капустіна

Сторінки:     1     2     3     4     5     6     7     8     9     10     11

Б'ється, калатає серце Гнідохвостове

Кривуля видиралася вище й вище. Тато Гнідохвіст стежив за нею, затамувавши подих. Гадюка повзла тихенько, обвиваючи порослий мохом стовбур старої смереки. Гнідо-хвостові було видно то кутасту голову, то хвіст, то довге звивисте тіло.

Гадюка щоразу зупинялася, крутила головою і дивилася вгору. Тепер, коли пищання затихло, вона ніби втратила певність, що лізе туди, куди треба. Гнідохвостові часом здавалося, що Кривуля от-от передумає і вернеться, – так нерішуче посувала вона вгору. Але так йому здавалося тільки того, що він цього дуже хотів. Тим часом гадюка лізла вище і вище. І її роздвоєний язик мигтів дедалі швидше.

Кривуля вже видерлась до середини смереки, навіть розгалуження гілок затримало її лише на якусь хвилину, бо чого варта така перешкода для гнучкого зміїного тіла?

Гнідохвіст ніжно пригортав пташенят, закривав їх крильми, боячися, щоб якесь із них не висунуло голівку та не писнуло. Кривуля й досі не помітила гнізда в сідловинці й лізла наосліп. Та що вище видиралася вона, то голосніше билося дроздове серце. Билося, калатало, ніби з грудей хотіло вискочити.

А Кривуля повзла й повзла, і що тонший ставав стовбур, то легше це їй вдавалося.

«Що вона вчинить, коли побачить, що ми на іншому дереві?» – думав Гнідохвіст, прикидаючи відстань від однієї вершини до другої. Ні, перескочити вона не зможе, на це здатна тільки білочка! Безперечно, Кривуля змушена буде повернути назад. Але для цього їй не обов'язково спускатися на землю. Гнідохвіст ще раніше помітив, що найнижчі гілки двох сусідніх смерек майже торкаються одна одної. Тож Кривуля може перелізти з дерева на дерево, не спускаючись на землю. Тоді вона куди швидше опиниться біля гнізда.

Гнідохвостові здавалося, що Гнідоочка відлетіла уже дуже давно. Але чого ж вона не повертається? Чого інша допомога не надходить? Невже їх, дроздів, ніхто не хоче виручити з біди? Невже всі бояться Кривулі? Можливо, й справді бояться, думають, чого б це заради когось ризикувати своєю шкурою.

Гадюка знову зупинилася, похитала своєю кутастою головою і нетерпляче прошипіла:

– Ви щщще далеко, пташшшенята?

Одне з дрозденят, неначе почувши гадюче шипіння, зіщулилося під батьковим крилом і тихенько писнуло. У Гнідохвоста аж подих перехопило. Дурне дитя! І він притис його крилом, аби сиділо тихо. То ще добре, що воно не вистромило голівку й не запищало на все горло! От віддухопелив би його!

Кривуля, однак, писку не почула і знову полізла вгору. Ще хвилина – й вона буде на самому вершечку, а тоді вже неодмінно помітить гніздо в сідловинці.

Ось-ось настане ця мить!

І настала, бо уникнути її було неможливо, даремно батько Гнідохвіст притискався до гнізда, даремно вбирав голову в плечі.

Кривуля добулася до самісінької верхівки. Далі лізти не можна та й нічого. На цій смереці гнізда немає. Але звідки ж долинало пищання?

Гадюка хвостом обвилася навколо тоненької верхівки і закрутила довкруги головою.

Ага, он гніздо! На сусідній смереці! Як же вона могла помилитися? Стільки часу змарнувала!

А Гнідохвіст був ні живий ні мертвий. Кривуля дивилася на нього пронизливими очима, і дрозд відчував, що той погляд немов притягав його до себе. Він щосили притискався до гнізда.

– Дрозденяточка мої, благаю вас, не писніть, бо буде лихо! – ледве чутно шепотів він.

Гадюка вже самим тільки хвостом обвилася навколо верхівки дерева, а більша половина її довгого тіла загойдалася в повітрі.

Ой, як хотіла вона перескочити із смереки на смереку!

Але це не вдалося, бо верхівки геть далеко одна від одної, і стрибнути так не спроможна, мабуть, жодна гадюка в світі.

Розлючена Кривуля повернула назад, щоб хутчій злізти вниз, а потім знову дертися вгору.

Її гнав голод.

Гнідохвостові трохи одлягло від серця. О, швидше б уже хтось прилетів.

І, ніби почувши його німе волання, тієї ж миті з'явився лікар Червоношапочка. Він присів біля самого гнізда й тихо запитав:

– Де вона?

– А он, униз поспішає!

– Ну, то ми ще маємо трохи часу, – перевів дух дятел і погострив свого міцного дзьоба об гілку.

– Спасибі, що ти прилетів, – подякував Гнідохвіст дятлові. Він уже не почував себе таким самотнім і одразу посміливішав. Та й серце в грудях не так калатало. – А що ти зробиш, як з'явиться Кривуля, клюнеш її в голову? – спитав він лікаря Червоношапочку.

– Не знаю, – відповів дятел замислено. – Гадюку не так уже й легко клюнути в голову, вона і вкусити може. Але щось та зроблю, не журися!

Він глянув донизу і тут-таки збагнув, що має робити. Кривулі треба завадити перелізти із смереки на смереку по нижніх гілках, що мало не торкаються одна одної.

Не зволікаючи, він кинувся вниз і, поки Кривуля повзла по сусідній смереці, заходився рубати дзьобом найнижчу гілку.

Луна від дятлового стукотіння линула далеко навкруги. Для Гнідохвоста то було як найкраща музика.

Сторінки:     1     2     3     4     5     6     7     8     9     10     11

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова