|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Лісова Казка
Рудо Моріц
Переклад українською – Сергій Панько
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Т.Капустіна
Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11
Як кривуля хвоста позбулася
Вони прилетіли в останню хвилину. Кривуля вже зісковзнула із смереки на вкриту глицею землю і поплазувала до смереки з гніздом у сідловинці. І тої ж миті з-за порохнявого пенька вигулькнув їжак Шпичак.
– А почекай-но, Кривуле, куди ти так розігналася?! Почекай-но хвилинку! – сказав він і заступив їй дорогу.
Кривуля па мить завмерла, потім згорнулася в клубок, тільки голова стирчить. Гадюча голова з пронизливими очима, що притягують, мов магніт. Та на Шпичака зміїні очі не діють, де там!
– Чччого тобі треба, Шшшпичаку, забирайссся з дороги!
Так вони з хвилину міряли одне одного поглядом, і тут якраз прилетіли пташки й прибігла білка Рудька. Вони посідали на найнижчих гілках, аби все побачити. Підсіли до них і мама Гнідоочка з татом Гнідохвостом.
Якусь мить двоє, суперників і далі міряли одне одного очима, а на дереві ніхто й не писнув.
– Зззабирайссся, Шшшпичччаку, поки не пізззно! – знову засичала Кривуля, і в голосі її було стільки злості, як ніколи досі.
Але їжак не рухався з місця, стояв, розставивши ноги, наїжачившись, і веселими оченятами поглядав на Кривулю. Гадюці здалося, що він кепкує з неї.
Це вже остаточно вивело її з рівноваги.
Вона кинулась уперед, приміряючись зубами до їжакового носа. Та, скочивши, натрапила на колючки. Покололася Кривуля, ой покололася! Біль пройняв усе її тіло.
Пташки на радощах схопилися на крила і кричали:
– Так її, Шпичаченьку, так її!
– Зараз ще дістанеш, – буркнув їжак і знову насмішкувато позирнув на Кривулю.
– Їжжжаччче осссоружжпий, – зашипіла Кривуля. – Осссь я тобі!
І гадюка знову кинулась на Шпичака. Тепер вона цілила йому в насмішкуваті очі. Їжак, проте, знову перетворився на колючу кулю, і зробив він це ще блискавичніше, ніж першого разу. І знову Кривуля відчула гострі голки і ще нестерпніший біль. Вона скажено засичала щось недоладне і, розлютована, забувши про обережність, наосліп кинулася на голки. Незважаючи на біль, вона хотіла тільки обхопити цей клятий клубок, стиснути його і розчавити.
Саме на це й чекав їжак Шпичак. Він виждав мить, коли Кривуля забула про обережність, і заходився колоти її своїми голками. Гадюка хотіла випростатися, відступити, але не могла. І тут же відчула на хвості гострі їжакові зуби. Малесенькі, але гострі, як голки.
– Пусссти! – застогнала вона.
Але даремно. Шпичак не випускав хвоста, а навпаки, з усієї сили шарпав його доти, аж поки він не залишився в нього у роті. Тільки тоді Шпичак перестав качатися по землі, а Кривуля в дикому страхові кинулась навтьоки. Вона плазувала геть від смерек і весь час шипіла:
– Мій хвіссст, мій прекрасссний хвіссст!
– Тікай, Кривуле, бо як дожену, то й голову відгризу! – закричав їй навздогін їжак Шпичак. Потім він гордо випростався, подивився вгору, де сиділи пташки, примружив веселі очі і сказав:
– Шановні дрозди, ви можете жити спокійно. Кривуля сюди вже ніколи не поткнеться!
Тато Гнідохвіст і мама Гнідоочка злетіли на землю і низько вклонилися їжакові:
– Дякуємо тобі, їжаченьку, що ти врятував наших голопупиків. Красно тобі дякуємо!
– Нема за що, шановні дрозди, – вклонився їжак. – Подякуйте краще сойці Плетусі, це вона мене сюди привела.
– І білочці Рудьці, це вона бомбардувала Кривулю шишками, – додав лікар Червоношапочка.
– І лікареві Червоношапочці, це він зруйнував міст із гілок, – нагадала білочка Рудька.
– Дякуємо, дякуємо! І їжакові Шпичаку, і сойці Плетусі, і лікареві Червоношапочці, і білочці Рудьці! І всім іншим нашим друзям! – вклонялися на всі боки дрозди.
І всі їм вклонялись у відповідь.
А на самісінькому вершечку в гнізді дедалі голосніше пищали дрозденята:
– Ми голодні, ми голодні!
Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова