Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Лісова Казка

Рудо Моріц

Переклад українською – Сергій Панько
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Т.Капустіна

Сторінки:     1     2     3     4     5     6     7     8     9     10     11

Як кривуля хвоста позбулася

Вони прилетіли в останню хвилину. Кривуля вже зісковзнула із смереки на вкриту глицею землю і поплазувала до смереки з гніздом у сідловинці. І тої ж миті з-за порохнявого пенька вигулькнув їжак Шпичак.

– А почекай-но, Кривуле, куди ти так розігналася?! Почекай-но хвилинку! – сказав він і заступив їй дорогу.

Кривуля па мить завмерла, потім згорнулася в клубок, тільки голова стирчить. Гадюча голова з пронизливими очима, що притягують, мов магніт. Та на Шпичака зміїні очі не діють, де там!

– Чччого тобі треба, Шшшпичаку, забирайссся з дороги!

Так вони з хвилину міряли одне одного поглядом, і тут якраз прилетіли пташки й прибігла білка Рудька. Вони посідали на найнижчих гілках, аби все побачити. Підсіли до них і мама Гнідоочка з татом Гнідохвостом.

Якусь мить двоє, суперників і далі міряли одне одного очима, а на дереві ніхто й не писнув.

– Зззабирайссся, Шшшпичччаку, поки не пізззно! – знову засичала Кривуля, і в голосі її було стільки злості, як ніколи досі.

Але їжак не рухався з місця, стояв, розставивши ноги, наїжачившись, і веселими оченятами поглядав на Кривулю. Гадюці здалося, що він кепкує з неї.

Це вже остаточно вивело її з рівноваги.

Вона кинулась уперед, приміряючись зубами до їжакового носа. Та, скочивши, натрапила на колючки. Покололася Кривуля, ой покололася! Біль пройняв усе її тіло.

Пташки на радощах схопилися на крила і кричали:

– Так її, Шпичаченьку, так її!

– Зараз ще дістанеш, – буркнув їжак і знову насмішкувато позирнув на Кривулю.

– Їжжжаччче осссоружжпий, – зашипіла Кривуля. – Осссь я тобі!

І гадюка знову кинулась на Шпичака. Тепер вона цілила йому в насмішкуваті очі. Їжак, проте, знову перетворився на колючу кулю, і зробив він це ще блискавичніше, ніж першого разу. І знову Кривуля відчула гострі голки і ще нестерпніший біль. Вона скажено засичала щось недоладне і, розлютована, забувши про обережність, наосліп кинулася на голки. Незважаючи на біль, вона хотіла тільки обхопити цей клятий клубок, стиснути його і розчавити.

Саме на це й чекав їжак Шпичак. Він виждав мить, коли Кривуля забула про обережність, і заходився колоти її своїми голками. Гадюка хотіла випростатися, відступити, але не могла. І тут же відчула на хвості гострі їжакові зуби. Малесенькі, але гострі, як голки.

– Пусссти! – застогнала вона.

Але даремно. Шпичак не випускав хвоста, а навпаки, з усієї сили шарпав його доти, аж поки він не залишився в нього у роті. Тільки тоді Шпичак перестав качатися по землі, а Кривуля в дикому страхові кинулась навтьоки. Вона плазувала геть від смерек і весь час шипіла:

– Мій хвіссст, мій прекрасссний хвіссст!

– Тікай, Кривуле, бо як дожену, то й голову відгризу! – закричав їй навздогін їжак Шпичак. Потім він гордо випростався, подивився вгору, де сиділи пташки, примружив веселі очі і сказав:

– Шановні дрозди, ви можете жити спокійно. Кривуля сюди вже ніколи не поткнеться!

Тато Гнідохвіст і мама Гнідоочка злетіли на землю і низько вклонилися їжакові:

– Дякуємо тобі, їжаченьку, що ти врятував наших голопупиків. Красно тобі дякуємо!

– Нема за що, шановні дрозди, – вклонився їжак. – Подякуйте краще сойці Плетусі, це вона мене сюди привела.

– І білочці Рудьці, це вона бомбардувала Кривулю шишками, – додав лікар Червоношапочка.

– І лікареві Червоношапочці, це він зруйнував міст із гілок, – нагадала білочка Рудька.

– Дякуємо, дякуємо! І їжакові Шпичаку, і сойці Плетусі, і лікареві Червоношапочці, і білочці Рудьці! І всім іншим нашим друзям! – вклонялися на всі боки дрозди.

І всі їм вклонялись у відповідь.

А на самісінькому вершечку в гнізді дедалі голосніше пищали дрозденята:

– Ми голодні, ми голодні!

Сторінки:     1     2     3     4     5     6     7     8     9     10     11

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова