|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Лісова Казка
Рудо Моріц
Переклад українською – Сергій Панько
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Т.Капустіна
Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11
Рятуйте, хто може!
В першу мить Гнідоочка не знала, в який бік їй податися. Адже дятел Червоношапочка мешкає аж на тому кінці лісу. Найближче живе кедрівка. Але чим вона допоможе? І інші пташки теж невеличкі.
Куди ж тоді?
Мабуть, краще летіти просто до дятла, а той уже порадить.
І вона стрілою помчала на край лісу.
Дятла Червоношапочку не треба було довго шукати. Гнідоочка почула його ще здалеку, бо він саме робив лікарський обхід і голосно постукував по хворих деревах.
Вона була вже зовсім близько, коли від молоденьких смерек пурхнула їй назустріч сойка.
Плетуха!
«Спочатку розповім про все їй», – вирішила Гнідоочка і закричала:
– Плетухо, Плетухо, зачекай-но!
Сойка була рада, що її кличе Гнідоочка, може, хоче з нею слівцем перекинутись, а це Плетусі до вподоби. Одного тільки Плетуха не зрозуміла: чому дроздиха гукає так розпачливо.
– Що сталося, Гнідоочко? – ще здалеку спитала сойка.
Вони опустилися на гілку молодої ялини, і захекана дроздиха попросила Плетуху:
– Благаю тебе, допоможи мені!
– О, з радістю, крехк, крехк, чому б не допомогти!
Гнідоочка квапливо розповіла, яка небезпека загрожує її пташенятам у смерековій сідловинці.
– Так, я одразу зрозуміла, що Кривуля щось лихе намислила, – стрекотала Плетуха. – Адже я весь ліс на ноги підняла, ти ж чула, Гнідоочко?
– Ой, та чула, чула, але зараз треба всіх скликати, хто бодай чимось може допомогти. Усіх, усіх, але кого саме, порадь мені, Плетухо!
– А ти куди летиш?
– По лікаря Червоношапочку. В нього сильний дзьоб, Кривуля його боїться.
– Маєш рацію, лікар Червоношапочка дасть їй перцю. А потім куди?
– Ой, не знаю, Плетухо, – сумно призналася Гнідоочка. – Я думала зразу до тебе летіти, адже ти вмієш допомогти, розрадити. Усі наші знайомі пташки такі тендітні та слабенькі. Кривуля ще й їх може скривдити.
– Авжеж може, бо то все дрібнота, – сказала сойка. – Та однак треба усіх скликати! Принаймні налякаємо гадину. Ну, та ти не бійся, я їх скличу, скличу! До того ж можна покликати не тільки пташок. Допоможе нам і білка Рудька... А знаєш що? Їжак Шпичак з цими потворами розправляється геройськи!
Гнідоочка не знала й того, чим може зарадити білка Рудька, та вона принаймні скаче з дерева на дерево, пурхає, мов метелик, з вершечка на вершечок, але чим би міг допомогти на такій висоті їжак – цього вона вже не могла собі уявити. Тим-то вона й висловила свій сумнів, чи справді Шпичак допоможе.
– Але ж ти сказала, люба, що Кривуля лізе на сусідню смереку. Еге ж? І якщо вона захоче добутися до вашого гнізда в сідловинці, то їй доведеться спуститися на землю!
– Ай справді, – вигукнула втішена Гнідоочка.
– Може, й встигне, ніжки в нього маленькі, але він так швидко ними перебирає, що любо дивитися! То ти поспішай до Червоношапочки, а я по їжака полечу. Розшукаю потім і білочку Рудьку. І кожному розповім, та й ти розкажи усім, кого зустрінеш!
Гнідоочка не встигла й подякувати, як сойки вже не було. Дроздиха розправила крила й полетіла просто на звуки дятлового постукування. Вона знайшла лікаря Червоношапочку па старій ялині, коли він продовбував великий отвір у корі хворого дерева, добуваючи звідти черв'яків.
Саме черв'яки і спричинили до того, що дерево тяжко захворіло.
– Добридень, лікарю Червоногпапочко, – привіталася дроздиха.
– Здоров, здоров, Гнідоочко! Хочеш цього черв'ячка?
– Спасибі, зараз ні, – сказала дроздиха, та раптом відчула, яка вона голодна, і квапливо ковтнула черв'ячка. – Я прийшла просити твоєї допомоги. – І вона одним духом усе йому виклала.
Дятел слухав, слухав, навіть про черв'яків забув, а щойно втямив, про що йдеться, вигукнув:
– Крі-крі-крі! Летімо, Гнідоочко, бо та розбійниця мені вже в печінках сидить. Оце якось я сам бачив, як вона яєчка у плисок повипивала. Вони два дні, бідолашні, плакали.
І дятел зник з очей. Даремне Гнідоочка поспішала за ним, наздогнати його було несила. Тоді відстала од нього, нехай летить, та й задумалась, кого б тут ще покликати. Але ніхто не спадав їй на думку. Тож вона почала гукати скрізь, де пролітала: «Рятуйте, Кривуля хоче з'їсти моїх дрозденяточок! Летіть на допомогу до смереки з сідловинкою!»
Вона кричала на все горло, ледве стримуючись, щоб не розридатися.
Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова