Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Отфрід Пройслер

Водяничок

Переклад українською – Володимир Василюк
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Борис Діодоров

Зміст:

Справжній Водяничок
Ого-го! Оце хлопець!
А крутнись-но, синку!
Вздовж і впоперек ставка
Короп Ципрінус
І перетинок у них теж немає
Зелені хатинки
Сухі ноги
Гей, дощику, де ти?
Ночви на воді
Водяна гірка
Двадцять п'ять!
Хабу! Хаббу-у-у!
Концерт
Ой, скільки срібла!
Отепер годі!
Печені камінці
Блискавка з коробочки
Фокус-покус
На добраніч, Водяничку!

І перетинок у них теж немає

А дні минали та й минали. І сонце світило над ставком щодень трошечки довше, а Водяничок щодень ставав трошечки старший.

Якось уранці батько сказав йому:

– Ходімо, синку, попливемо до берега. Настав для тебе час висунути свого носа з води.

Вони попливли до берега, і Водяничок уперше зроду висунув з води голову. Але відразу ж і пірнав.

– Чого це ти? – спитав батько.

Водяничок тер кулачками очі.

– Мене сліпить. Там, нагорі, завжди так ясно? – спитав він.

– Коли сонце світить, то завжди ясно, – відповів Водяник, – Але ти до цього звикнеш. Примружуйся, коли виринаєш, і все буде гаразд. А ще краще, дивись крізь пальці, ось так...

І він показав Водяничкові, як треба це зробити.

Вони виринули вдруге.

Водяничок мружився і обережно позирав крізь рожеві перетинки між пальчиками. Досі він знав лише золотисто-зелений присмерк млинового ставка. Яскраве сонячне світло сліпило його. Але поволі-поволеньки його очі звикли до сонця, і він з цікавістю став розглядати довкола.

– Погляньте-но, тату, які веселі рибинки! – гукнув він.

– Це не рибинки, – відповів батько. – Це дві бабки.

– Але ж вони плавають! – сказав Водяничок.

– Ні, – мовив батько. – Вони літають. Це щось трохи інше. Тут, нагорі, багато що не так, як у нас.

– Головне – тут вода зовсім інша! – з виглядом знавця сказав Водяничок. – Хіба ви не бачите, що тут вода не така? Ясніша, і тепліша, й прозоріша...

– Це зовсім не вода! – усміхнувся батько.

– А що ж? – спантеличено спитав хлопчик.

– Повітря, – сказав батько.

– Повітря? – перепитав Водяничок. – А що воно таке?

– Це те, в чому не можна плавати, – пояснив батько.

Водяник заходився протоптувати до берега стежку крізь очеретяні зарості, і син ішов за ним слідом. Коли проминули очерет, Водяничок широко розплющив очі. Він уперше побачив зелену луку, уперше побачив квіти й дерева. І вперше відчув, як-то воно, коли пахне вітер і розкуйовдить на голові волосся...

Все тут було не так, як у них у ставку. Все було нове і незвичайне. Водяничок про все розпитував у батька, а той, як міг, пояснював йому.

Раптом хлопчик простягнув руку.

– Водяник! – закричав він радісно. – Але який височенний!

– Де? – перепитав батько і примружився, щоб краще бачити.

– Он там! – сказав малий. Він показав на високу постать, що піднімалася на пагорб. – Ви бачите його, татусю?

– Бачу, – мовив батько. – Але це не водяник.

– Та їх багато! – закричав хлопчик. – Це, мабуть, сім’я! Он вони один за одним спускаються з горбка. Я гукну їх сюди...

– Ні-ні, не треба! – спинив його батько. – Це люди! Не треба, щоб нас побачили! Сховаймося лиш в очерет!..

І обидва залізли в очеретяні зарості.

Люди – чоловік, жінка і двоє хлопчиків – пройшли зовсім близенько, але не помітили ні великого Водяника, ні малого.

А ті з своєї схованки могли їх добре роздивитися. І знову Водяничкові було видно, що люди такі великі і що волосся у них не зелене.

– І перетинок між пальцями в них теж немає, – прошепотів батько. – Деякі з них, правда, вміють плавати, але дуже повільно. А якщо пірнуть у воду, то їм доводиться негайно й виринати.

– Дивина, – замислено сказав Водяничок. – А чому це так?

– Бо вони всього-навсього люди, – сказав батько. – У воді вони жити не можуть.

Водяничкові стало шкода людей, і він подумав:

«Як добре, що я не людина, а водяник!»

Зміст:

Справжній Водяничок
Ого-го! Оце хлопець!
А крутнись-но, синку!
Вздовж і впоперек ставка
Короп Ципрінус
І перетинок у них теж немає
Зелені хатинки
Сухі ноги
Гей, дощику, де ти?
Ночви на воді
Водяна гірка
Двадцять п'ять!
Хабу! Хаббу-у-у!
Концерт
Ой, скільки срібла!
Отепер годі!
Печені камінці
Блискавка з коробочки
Фокус-покус
На добраніч, Водяничку!

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова