Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Отфрід Пройслер

Водяничок

Переклад українською – Володимир Василюк
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Борис Діодоров

Зміст:

Справжній Водяничок
Ого-го! Оце хлопець!
А крутнись-но, синку!
Вздовж і впоперек ставка
Короп Ципрінус
І перетинок у них теж немає
Зелені хатинки
Сухі ноги
Гей, дощику, де ти?
Ночви на воді
Водяна гірка
Двадцять п'ять!
Хабу! Хаббу-у-у!
Концерт
Ой, скільки срібла!
Отепер годі!
Печені камінці
Блискавка з коробочки
Фокус-покус
На добраніч, Водяничку!

Отепер годі!

Літо наближалось до кінця. Хліб уже скосили, до села звідусіль з’їжджалися вози з пшеницею, в садках достигали яблука й груші.

Якось Водяничок знову виліз на стару вербу, щоб роздивитися навкруги. Віддалік на дорозі він побачив самотнього подорожнього.

Худий і цибатий, чоловік той був убраний у вишуканий чорний костюм і йшов, як лелека.

Під пахвою він ніс чорну згорнуту парасольку, а на носі в нього сиділо щось, скріплене тонким дротиком: два блискучі кружечки з поперечкою. Від кожного кружка йшов довгенький дротик, що кінчався за вухом.

Водяничок ще зроду не бачив окулярів, він навіть не знав, що вони є на світі... «Що воно таке? – промайнуло йому в голові. – Чи не побігти назустріч цьому чоловікові та й роздивитись, що в нього на носі?»

Гоп! – стрибнув він у траву і побіг на дорогу. Там почекав, поки чоловік підійде. Тоді став перед ним, вклонився і сказав:

– Добрий день, Людино! Скажи, будь ласка: що в тебе на носі?

Незнайомець зупинився, глянув крізь прозорі кружельця на Водяничка й неласкаво відповів:

– Як ти смієш глузувати з мене!

– Що? – здивувався Водяничок.

Чоловік потер пальцем перенісся.

– Послухай-но! – сказав він. – З отаким бридким зеленим чубом ти б краще мовчав! І як ото в людини може вирости отакий чуб!

– Вибач! – перебив його Водяничок, – Але ж я зовсім не Людина! Я Водяник!

– Що? – зарепетував довготелесий. – Водяник? Та щоб я повірив такій нахабній брехні?

– Чому це брехня? Це правда!

– Це ти – водяник? О Господи! Водяник! Чули таке? Та водяників не буває взагалі!

– Що? – крикнув Водяничок. – Кого не буває? Може, скажеш, це не я стою отут перед тобою? Ну ж бо, придивись до мене! – Слова довготелесого розсердили його.

– Годі базікати, шибенику зелений! – гарячкував незнайомець. – Ти що собі думаєш? Гадаєш, я такий дурний, що повірю в якихось водяників? Водяників не буває, чув?

– Ну, годі! – розсердився Водяничок. – Якщо ти не хочеш вірити тому, що бачиш, то... то ти такий дурноголовий, як і довготелесий!

– Що-о-о-о? – заволав незнайомець і розлючено посварився на малого парасолькою: – Ану, скажи ще раз те, що ти тільки-но сказав, нахабна жабо!

Він простяг руку, щоб схопити Водяничка за комір. Але де там: Водяничок – раз! – і відскочив.

– Спіймай мене, як хочеш, довганю! – крикнув малий і перекривив його. – Ніколи не спіймаєш!

– Побачимо! – засичав довготелесий.

І, розмахуючи парасолькою, мов шаблею, кинувся навздогін за Водяничком. Вони помчали навскіс через луку, просто до ставка. «Стривай-но, я тобі покажу – є я чи мене немає! – думав Водяничок. – Нехай тільки заманю тебе куди слід!» Він біг не дуже швидко, але петляючи так, що довготелесий кожної хвилини думав: «Ось зараз я його схоплю!»– і щоразу хапав саме тільки повітря.

Водяничок добіг до ставка – й раптом прудко обернувся, схопив довготелесого за ноги і – раз, два! – втягнув його у воду.

Незнайомець не збагнув навіть, як усе це вийшло. Він хотів був покликати на порятунок, але Водяничок відразу занурив його з головою – той і писнути не встиг! Коли він виринув, вимахуючи своєю парасолькою, Водяничок занурив його ще раз, і ще раз, і ще... і занурював доти, доки довготелесий не наковтався води.

Аж тоді Водяничок, нарешті, пустив його. Геть очманілий, видерся довготелесий на берег. Його чудовий чорний костюм звис на ньому, мокрий до рубчика. Чуприна була заліплена мулом. За ним тягся цілий хвіст водоростей. Черевики щокрок жалібно схлипували. Еге ж, вигляд він мав жалюгідний!

Його парасолька плавала в ставку. Водяничок був задоволений. Він спіймав парасольку, кинув її навздогін довготелесому й гукнув:

– Гей, ти, жердино з дротом на носі! Тепер віриш, що я справжній водяник?

Тоді чоловік крутнувся й помчав геть так швидко, як тільки дозволяли його довгі худі ноги. З реготу Водяничок аж за живіт брався. І всі рибини, равлики і водяні жучки у ставку сміялися разом з ним.

Зміст:

Справжній Водяничок
Ого-го! Оце хлопець!
А крутнись-но, синку!
Вздовж і впоперек ставка
Короп Ципрінус
І перетинок у них теж немає
Зелені хатинки
Сухі ноги
Гей, дощику, де ти?
Ночви на воді
Водяна гірка
Двадцять п'ять!
Хабу! Хаббу-у-у!
Концерт
Ой, скільки срібла!
Отепер годі!
Печені камінці
Блискавка з коробочки
Фокус-покус
На добраніч, Водяничку!

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова