Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Отфрід Пройслер

Водяничок

Переклад українською – Володимир Василюк
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Борис Діодоров

Зміст:

Справжній Водяничок
Ого-го! Оце хлопець!
А крутнись-но, синку!
Вздовж і впоперек ставка
Короп Ципрінус
І перетинок у них теж немає
Зелені хатинки
Сухі ноги
Гей, дощику, де ти?
Ночви на воді
Водяна гірка
Двадцять п'ять!
Хабу! Хаббу-у-у!
Концерт
Ой, скільки срібла!
Отепер годі!
Печені камінці
Блискавка з коробочки
Фокус-покус
На добраніч, Водяничку!

Печені камінці

Був чудовий, сонячний осінній день. На ставку плавали перші пожовклі листочки. Вони гойдалися на хвилях, мов золоті кораблики. Водяничок сидів коло дверей своєї хати й лічив їх.

– Раз, два, три, чотири, – рахував він. А сам думав: «Якщо листочків буде рівно дев’яносто дев’ять, то я щось загадаю. І те, що я загадаю, неодмінно здійсниться. Адже дев’яносто дев’ять – щасливе число».

Але, долічивши до шістдесяти семи, він почув здалеку, десь над водою, легеньке дзеленькання. Воно то гучнішало, то тихшало. Часом долинало й глухе мукання. Ніби хтось гукав у порожнє відро.

«Та нехай вони собі там угорі видзвонюють і мукають, мені треба рахувати далі», – подумав Водяничок, силкуючись нічого того не чути.

Але він усе чув і навіть почав гадати, що б це могло бути. І раптом збився з рахунку: що ж далі – сімдесят два чи сімдесят три? Через оте дзеленькання й мукання все переплуталося в його голові.

«Як прикро! – думав Водяничок. – І бажання моє не збудеться! Хоча, може, листочків виявилося б зовсім не дев’яносто дев’ять, і тоді, що я надумав, нічого не вийшло б... А цікаво: що там на поверхні діється?»

Відштовхнувшись ногами від дна, він поплив угору. Вистромив з води голову й зрозумів, що звуки ті линуть з луків за ставком. Водяничок доплив до берега, розсунув руками очерет і позирнув, мов у щілину в завісі, на луки.

Але те, що він побачив, його трішечки розчарувало. Адже він уявив був собі он яке диво – а там паслося кілька корівок.

Коли яка корова ступала крок, на шиї в неї дзеленькали дзвіночки. Часом котрась підводила голову й мукала. Тоді мукала й решта. А потім якийсь час, крім дзвіночків, чулося коров’яче хрумкання й посапування.

«І заради цього я плив до берега! – подумав Водяничок. – Звичайнісінькі корови!»

Він уже хотів був повертатися додому, коли раптом помітив щось дуже чудне.

Трохи віддалік сиділо троє сільських хлопчаків. Вони палили багаття і час від часу кидали у вогонь якісь жовті камінці. Трохи згодом вони вигрібали ті камінці палицями, зчищали з них попіл і їли їх.

Водяничок неабияк здивувався. Він уже знав, що люди мають різні химерні звички, але щоб їсти печені камінці – неймовірно! Недовго думаючи, він вийшов з очерету й попрямував до вогнища. Підійшовши до хлопчаків, він попросив:

– Дайте й мені покуштувати! Я ще зроду не їв печених камінців!

– Ми теж, – сказали хлопчаки.

– Але ж я сам бачив, як ви їх їли! – сказав Водяничок. – Мабуть, ви печете якісь незвичайні камінці, еге?

Хлопчаки, нарешті, зрозуміли, що він мав на увазі. І так зареготали, що аж корови з подиву попідводили голови.

– Що? – вигукнув один. – Печені камінці?

– Та це ж картопля! – вигукнула решта. – Хіба ти не знаєш, що таке картопля?

– Ні, звідки мені знати? – сказав Водяничок. – А що ж це?

– Слухай-но! Та ти глузуєш з нас, чи що? І хто ти такий?

– Я? Я – Водяничок! Хіба ви не бачите?

– Он хто ти! Водяник, значить! – вигукнули хлопчаки, – Так би відразу й сказав! Звісно, ти не знаєш, що таке картопля! То йди ближче, ми дамо тобі покуштувати.

Один хлопець умить розгріб палицею попіл і дістав дві чорні картоплини, другий обшкріб з них чорну шкірку, а третій подав Водяничкові сіль у папірці.

– Цим треба посипати зверху, – люб’язно сказав він.

Водяничок спершу довго не наважувався покуштувати. Він обнюхав картоплину з усіх боків. Вона так смачно пахла! І він подумав: «Якщо люди їдять це і їм не вадить, то й зі мною нічого не станеться. Покуштую...»

Він обережно відкусив шматочок.

– Ну як, смачна? – спитали хлопці.

– Дуже! – захоплено вигукнув Водяничок, уминаючи картоплину за обидві щоки. – Чи хто б подумав, що печені камінці такі смачні!

Зміст:

Справжній Водяничок
Ого-го! Оце хлопець!
А крутнись-но, синку!
Вздовж і впоперек ставка
Короп Ципрінус
І перетинок у них теж немає
Зелені хатинки
Сухі ноги
Гей, дощику, де ти?
Ночви на воді
Водяна гірка
Двадцять п'ять!
Хабу! Хаббу-у-у!
Концерт
Ой, скільки срібла!
Отепер годі!
Печені камінці
Блискавка з коробочки
Фокус-покус
На добраніч, Водяничку!

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова