|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Отфрід Пройслер
Водяничок
Переклад українською – Володимир Василюк
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Борис Діодоров
Зміст:
Справжній Водяничок
Ого-го! Оце хлопець!
А крутнись-но, синку!
Вздовж і впоперек ставка
Короп Ципрінус
І перетинок у них теж немає
Зелені хатинки
Сухі ноги
Гей, дощику, де ти?
Ночви на воді
Водяна гірка
Двадцять п'ять!
Хабу! Хаббу-у-у!
Концерт
Ой, скільки срібла!
Отепер годі!
Печені камінці
Блискавка з коробочки
Фокус-покус
На добраніч, Водяничку!
Хабу! Хаббу-у-у!
Водяничок збирав усе, що люди легковажно викидали в ставок: порожні консервні бляшанки, старі електричні лампочки, діряві капці та інші, ще цінніші речі. Все це він ховав за своєю хатою, під камінням.
Згодом у його коморі назбиралося чимало скарбів, і одного чудового дня він з гордістю показав їх коропові Ципрінусу.
Ципрінус дуже уважно оглянув кожну річ, єхидно посміхнувся і сказав:
– Потрібне все, що корисне, любий мій! Але нащо тобі, наприклад, оцей глечик без дна? Або ця стара іржава кочерга? І дірявий черевик, бачу, в тебе тут є... Старий черевик на ліву ногу! І пляшок з-під лимонаду, мабуть, десятків зо два...
– Пляшки з-під лимонаду мені трапляються частенько, – скромно відказав Водяничок. – Але нічого. Я їх все одно збираю.
– А навіщо, скажи, будь ласка? – спитав Ципрінус.
– Навіщо? – розгублено повторив Водяничок.
Йому це ніколи не спадало на думку! І він напружено шукав відповідь.
Але поки він думав, Ципрінус сказав:
– Отож-бо й є! Ти й сам не знаєш, навіщо збирав увесь цей мотлох. Увесь цей непотріб, який просто треба викинути.
– Викинути?! – обурився Водяничок. – І не балакай! Якось я вже дам йому раду!
– Ну, гаразд, – сказав Ципрінус. – Я не буду втручатися. Це твоя справа. Якщо тобі приємно збирати всілякий нікчемний мотлох, то будь ласка! Я, звичайно, цього не робив би. Та, зрештою, я не хлопчисько, не перший день плаваю у цій воді.
Ципрінус кілька разів булькнув, підкреслюючи, що він сказав усе, повернувся й поплив собі.
Водяничок сердито дивився йому вслід.
– Балакай собі, скільки влізе! – закричав він навздогін. – Та й не думай, щоб я покинув збирати отаке добро!
Водяничок сподівався переконати Ципрінуса, що його скарби дечого варті. І незабаром така нагода випала.
Не минуло й трьох днів, як він знову зустрівся з Ципрінусом. Обличчя в старого було сумне, він мовчки бубонів щось собі під ніс. Водяничок не втямив жодного слова, але зрозумів одне: слова ці не були веселі.
– Ципрінусе! – гукнув малий, – Скажи, нарешті: що сталося?
– Ет, облиш, – почув він у відповідь. – Я страшенно сердитий.
– Що ти сердитий, це й сліпому видно! – погодився Водяничок. – А на кого?
– На отого бовдура з вудочкою! – обурено булькнув Ципрінус. – Ганьба, що ми не можемо його схрумати! Сидить собі там на березі і чекає, щоб хтось із нас клюнув! Хіба нема чого сердитись? О! З якою насолодою я проковтнув би його, якби тільки міг!
– Проковтнути його ти не проковтнеш, – сказав Водяничок. – І я теж ні. Але, може, я зроблю щось інше...
– Он як? – Ципрінус недовірливо глянув на Водяничка. – І що ж ти зробиш?
– Постривай лишень, – загадково відповів Водяничок.
Він-бо хотів зробити Ципрінусові несподіванку.
Він попросив, щоб короп показав йому, де саме висить у воді волосінь з гачком і принадою. Тоді умовив старого підпливти ближче до берега і постежити за рибалкою.
– Більше я тобі поки що нічого сказати не можу, – підморгнув Водяничок. – Це секрет!
Ципрінус підплив до берега і став там чекати, слідкуючи за рибалкою, що тримав над водою свою вудочку. Біля рибалки на траві стояло відро. Час від часу з відра вихлюпувалась вода.
«Декого з наших він, напевно, вже піймав, – з жахом подумав Ципрінус. – Страшно, мабуть, отак кидатися у відрі. Та, може ж, ніхто в нього більше не клюне...»
Але тільки-но він так подумав, чоловік на березі раптово подався вперед... Потім щосили смикнув вудку до себе...
«Ой лишенько! – здригнувся Ципрінус. – Знову він піймав когось, поганець!»
З води вискочило щось велике і ляпнулось на траву. Рибалка на радощах кинувся до нього.
Але – дзуськи! – тепер це була зовсім не рибина! То був, – короп Ципрінус здивовано роззявив рота, – то був старий, подертий черевик! Старий черевик на ліву ногу!
Так, справді: на гачку теліпався старий, дірявий, розчовганий черевик!
Ципрінусові тієї ж миті сяйнув здогад: старий одразу все збагнув. А рибалка на березі не зрозумів нічого. Та й як йому було зрозуміти?
Спершу в нього стало спантеличене обличчя, потім він почав лаятися.
Відчепив черевик від гачка і шпурнув його далеко в ставок. Потім витягнув з-за халяви бляшанку, відкрив її, дістав найбільшого черв’яка і, нажививши його на гачок, знову закинув вудку.
– Ану ж ну! – булькнув Ципрінус. – Мені страх кортить побачити, що ти витягнеш цього разу!
Невдовзі рибалка витяг на берег іржаву кочергу. Ох, як же він розлютився! Коропові Ципрінусу все Це дуже сподобалось. Він зловтішно ворушив плавцями й думав:
«Тобі, голубе, назавжди перехочеться рибалити! Ну ж бо, що ти ще витягнеш?..»
Сім разів після того закидав рибалка свою вудку і щораз дужче сердився. За кочергою він піймав пляшку з-під лимонаду, потім – стоптані капці, а далі витяг із ставка одне за одним: діряве сито, мишачу пастку, напилок з дерев’яною ручкою і погнутий брудний абажур. Насамкінець на гачку повис глиняний глечик без дна, а в глечику сидів Водяничок! Червоний ковпак він насунув низько на лоба і, щосили дригаючи-руками й ногами, кричав:
– Хабу! Хаббу! Хаббу-у-у!
Слухати це було страшно.
Рибалка з жаху випустив з рук вудку і дременув геть. Дорогою він загубив бляшанку з черв’яками. Але навіть не помітив цього. Він мчав, ніби на спині в нього сидів сам дідько, та так і зник, жодного разу не оглянувшись.
– Чудово! – радісно гукнув Водяничок, вилазячи з глечика. – Думаю, що цього поганця ми тут більше не побачимо! А ти як гадаєш, Ципрінусе?
– Я гадаю, – поважно сказав Ципрінус, – гадаю, що ти добре провчив його! Навіть дорослий водяник не зробив би цього краще!
– А знаєш, – сміючись, сказав Водяничок і постукав пальцем по глиняному глечику, – без оцього «непотрібного мотлоху» нічого б не вийшло!
– Так, так, – сказав Ципрінус, – я визнаю, твоя правда. Старанно збирай усе це й далі! Я більше ніколи не дозволю собі сміятися з твоєї гри.
– Ну, коли так, то все гаразд, – задоволено сказав Водяничок. – І я спокійно можу пливти до берега.
– До берега? – здивовано перепитав Ципрінус. – Чого тобі там треба.
– По-перше, треба поламати оту капосну вудку, – пояснив Водяничок, – порятувати наших бідолашних друзів, які все ще кидаються у відрі, і по-третє...
– І по-третє?
– По-третє, я хочу принести сюди бляшанку з черв’яками, яку згубив той поганець. Тих черв’яків, що в бляшанці, я хочу подарувати на сніданок своєму доброму знайомому Ципрінусові.
– Невже? – вигукнув зворушений Ципрінус.
– Атож! – сказав Водяничок. – Мабуть, такий сніданок йому сподобається!
Зміст:
Справжній Водяничок
Ого-го! Оце хлопець!
А крутнись-но, синку!
Вздовж і впоперек ставка
Короп Ципрінус
І перетинок у них теж немає
Зелені хатинки
Сухі ноги
Гей, дощику, де ти?
Ночви на воді
Водяна гірка
Двадцять п'ять!
Хабу! Хаббу-у-у!
Концерт
Ой, скільки срібла!
Отепер годі!
Печені камінці
Блискавка з коробочки
Фокус-покус
На добраніч, Водяничку!
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова