Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Сіпсик

Ено Рауд

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Г.Огородников

Зміст:

Март, Ану та Сіпсик
День народження Ану
Сіпсиків рейс на Місяць
Телевізор Ану
Сіпсик займається спортом
Сіпсикова таємниця
Сіпсик їде в таксі
Весняні води
Пригоди Сіпсика на даху
Бій Сіпсика з осами
Ану та Сіпсик

Пригоди Сіпсика на даху

Ану захворіла надовго. Вона лежала в ліжку, а Сіпсик сидів на підвіконні і, щоб їй не було нудно, розповідав, що робиться за вікном. Що там остаточно розтанув сніг, і що набрякли бруньки на деревах і кущах, і що з бруньок вилупилися крихітні ніжно-зелені листочки. І ще він розповідав, як трава з кожним днем ​​ставала все зеленішою, і як одного разу повз вікно пролетів барвистий метелик.

Нарешті Ану зовсім одужала, а трава за цей час стала вже густо-зеленою, листя на деревах стало великим, а метеликів стало дуже багато.

І знову Ану та Сіпсик вийшли у двір погуляти. Але тепер вони вже не грали з весняними водами, бо вся тала вода давно кудись утекла. Тепер вони грали зовсім в інші ігри.

Коли тато нарешті купив-таки телевізор, та ще й кольоровий, усі, звичайно, дуже зраділи. Телевізор поставили в кутку великої кімнати, а тато з сусідом полізли на дах встановлювати антену. Мартові дозволили полізти з ними та подивитися, як вони працюватимуть.

Коли Март повернувся з даху, він сказав Ану:

– Ти навіть уявити собі не можеш, як цікаво дивитися з даху. Все місто, як на долоні!

– Ну то й що! – відповіла Ану. – Я краще дивитимусь телевізор. У телевізорі я побачу, як на долоні, багато різних міст!

– Це не те, – заперечував Март. – Телебачення – це як фото чи кіно, а з даху місто видно по-справжньому.

Ану знизала плечима.

– Що б там не було, – сказала вона, – я на дах не полізу. По дахах можуть лазити хлопчаки, якщо їм це подобається.

На цьому розмова про дах закінчилася.

Тепер Ану часто дивилася телевізійні дитячі передачі і іноді садила поруч із собою чи собі на коліна Сіпсика, щоби він теж подивився. Сіпсику найбільше подобалися мультики, особливо ті, де дійовими особами були ляльки. Але одного разу, коли Ану і Сіпсик дивилися мультик про сажотруса, Сіпсик сказав, важко зітхнувши:

– Це все ж таки не те. У телевізорі лише тільки зображення.

– А чого ти хочеш? – здивувалася Ану.

– Я хочу полізти на дах, як цей сажотрус у мультику, – сказав Сіпсик. – Але я хочу полізти по-справжньому, а не так, як у телевізорі.

Ану похитала головою.

– Дах – це для нас надто високо, – сказала вона.

– Чим вищий дах, тим далі звідти видно, – сказав Сіпсик.

– З даху можна впасти вниз, – зауважила Ану.

Але Сіпсик відразу заперечив:

– А як же сажотрус не падає з даху?

– Сажотрус навчений лазити по дахах, – пояснила Ану. – Крім того, все це було так тільки в телевізорі, і, зрештою, сажотрус – це лише лялька.

– А я теж лише лялька, – нагадав Сіпсик.

Це, звичайно, справді було так, і Ану не знайшла що ще сказати.

– Я лише лялька, – повторив Сіпсик. – Але на дах хочу полізти по-справжньому.

Мабуть, Сіпсика охопило вперте бажання полізти на дах, і Ану зрозуміла, що їй не вдасться його втримати. Вона тільки зітхнула і сказала:

– Але ж самого тебе я не відпущу.

І вони вирушили на дах удвох.

Насамперед вони видерлися на горище. Їм пощастило: двері на горище були не замкнені. Навіть більше – люк на дах теж був відкритий і до нього була приставлена драбина. Ану та Сіпсик дуже зраділи, що їм так пощастило. Вони піднялися по драбині і обидва висунули голови з люка назовні.

– Ой, як далеко видно звідси! – захопилася Ану.

– Я ж казав! – нагадав Сіпсик. – Зовсім інша річ, не те, що телевізор!

– Давай тепер трохи походимо по даху, – запропонував Сіпсик. Але Ану сказала рішуче:

– Далі ми не підемо.

– Дозволь, я зроблю лише два кроки, – прохав Сіпсик. – Тобі не варто вилазити на дах разом зі мною, ти тільки тримай мене за руку. – Сьогодні Сіпсик справді був дуже наполегливий.

– Ну гаразд, якщо я триматиму тебе за руку... – поступилася Ану, – то можеш зробити два-три кроки.

Вона допомогла Сіпсику вибратися з люка, і Сіпсик, тримаючи Ану за руку, радісно пішов залізним дахом.

– Досить, – сказала Ану, коли він зробив кілька кроків.

– Ще крок! Ще тільки один крок! – канючив Сіпсик. Але рука Ану далі вже не діставала.

– Ще один-єдиний крок! – не вгавав Сіпсик.

І перш, ніж Ану встигла щось відповісти, Сіпсик зробив цей маленький крок. Тієї ж миті він відпустив руку Ану і покотився по даху вниз.

– Стій! – крикнула Ану.

Але Сіпсик зупинився тільки на краю даху, затримавшись у ринві. Диво, що він затримався. Проте будь-якої миті він міг впасти з даху на землю. Сіпсик подивився вниз у двір і крикнув Ану:

– Март уже повернувся зі школи, та й інші діти теж у дворі!

Ану зрозуміла, що сама вона не зможе врятувати Сіпсика з того небезпечного становища, в якому він опинився через свою впертість. Тому вона крикнула Сіпсику:

– Тримайся, не падай!

А сама спустилася вниз, у двір, де Март грав з іншими дітьми.

– Марте! – підбігла до нього Ану. – Доведи, що ти старший, великий та добрий брат! Допоможи Сіпсику злізти з даху!

– Оце так-так! – здивувався Март, подивився на дах і побачив Сіпсика, що перехилився через край ринви. – Як же він там опинився?

– Просто взяв та й пішов, – сказала Ану.

На це Март чомусь засміявся і спитав:

– А може, ти взяла його й віднесла на дах?

Інші діти теж почали сміятися і дивилися на Сіпсика, який, здавалося, ось-ось впаде з даху. Тільки Ану додала:

– Сіпсик сьогодні дуже впертий і неслухняний.

Март задумався і, трішки поміркувавши, наказав Ану:

– Тягни-но сюди мерщій скатертину з круглого столу!

– Навіщо? – здивувалася Ану.

– Тому що Сіпсику доведеться стрибати з даху, але щоб він не розбився, треба тримати внизу туго натягнуту скатертину, – пояснив Март. – Пожежники так рятують людей, що вистрибують із вікон палаючого будинку. Тільки вони натягують міцний брезент. У нас брезенту немає, але Сіпсика і скатертина втримає, він легенький.

Ану чимдуж побігла додому і незабаром повернулася зі скатертиною. А Март узяв велику жердину, якою підпирають мотузку, коли сушать білизну, і поліз із цією жердиною на дах.

Окрім Ану у дворі було ще троє дітей. Вони підійшли до того місця, над яким звисав з даху Сіпсик. Кожен із них узяв свій кут скатертини.

– Готові? – крикнув Март із даху.

– Готові! – закричали діти.

І тоді Сіпсик стрибнув.

Перекидаючись у повітрі і розмахуючи руками, він стрімко пролетів униз і нарешті гепнувся на середину туго натягнутої скатертини. Тут він ще двічі кумедно підстрибнув і потім спокійно розлігся, як на ліжку.

– Ур-pа-a! – закричали діти. Але Ану сказала Сіпсику:

– Ти погано поводився, вередував і впирався, і за це я поставлю тебе в куток.

Вона віднесла Сіпсика до кімнати і хотіла було вже поставити його в далекий порожній кут. Але потім передумала і поклала його в той кут кімнати, де лежали всі її іграшки і де Сіпсик звик бувати.

Зміст:

Март, Ану та Сіпсик
День народження Ану
Сіпсиків рейс на Місяць
Телевізор Ану
Сіпсик займається спортом
Сіпсикова таємниця
Сіпсик їде в таксі
Весняні води
Пригоди Сіпсика на даху
Бій Сіпсика з осами
Ану та Сіпсик

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова