Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Сіпсик

Ено Рауд

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Г.Огородников

Зміст:

Март, Ану та Сіпсик
День народження Ану
Сіпсиків рейс на Місяць
Телевізор Ану
Сіпсик займається спортом
Сіпсикова таємниця
Сіпсик їде в таксі
Весняні води
Пригоди Сіпсика на даху
Бій Сіпсика з осами
Ану та Сіпсик

Сіпсик їде в таксі

Якось мама з татом пішли в гості до тітки на день народження і взяли з собою Ану та Марта. Але у тітки не було дітей, і іграшок, звичайно, теж не було, тому Ану взяла з собою Сіпсика, щоб було з ким пограти, доки дорослі святкуватимуть. Мама, правда, спершу не хотіла дозволяти Ану взяти з собою Сіпсика, але потім таки дозволила. Так вони й вирушили всі разом: тато, мама, Март та Ану з Сіпсиком.

Тітка пригощала їх різними бутербродами, тістечками, морсом, какао. Дорослі тільки й робили, що їли й розмовляли, розмовляли й їли. Ану з Мартом теж їли, але розмовляти з дорослими їм не дуже хотілося. Та це й не годиться – заважати дорослим розмовляти. Тому, наївшись, вони пішли грати з Сіпсиком.

Але нарешті день народження скінчився, і мама сказала, що настав час йти додому.

Тато запропонував, щоб інші почекали трошки, доки він піде і візьме таксі.

– Піди, – погодилася мама.

– На таксі! Поїдемо додому на таксі! – зраділи Ану і Март.

А Сіпсик нічого не сказав, бо він ще жодного разу в житті не їздив таксі і не знав, що це таке.

Тато вдягнувся і пішов на вулицю шукати таксі, а решта почали теж потихеньку вдягатися та прощатися. І коли вони вийшли надвір, тато якраз під'їхав на таксі.

Вони посідали в таксі, і водій завів мотор. А таксометр уже клацав.

Таксометр – це такий апарат, який показує, скільки треба платити за проїзд. За кожний кілометр треба платити десять копійок, і таксометр рахує всі кілометри та записує всі копійки. І при цьому він цокає, як годинник.

Таксі їхало дуже швидко, обігнало автобус і дві вантажівки, і незабаром вони вже під'їхали до свого дому. Ану подивилася на таксометр і побачила, що він записав уже вісімдесят копійок. Тато розплатився з водієм, усі вийшли з машини, і таксі поїхало.

І тільки тоді Ану помітила, що Сіпсика немає, і голосно заплакала.

Сіпсик залишився в машині.

Бідолашний Сіпсик сидів у таксі на задньому сидінні і теж хотів би заплакати. Але не міг, бо не мав сліз.

– Зупиніться нарешті! – крикнув він водієві, але той не звернув уваги і продовжував мчати. Чужі будинки, тротуари і незнайомі люди миготіли за вікном, і Сіпсик відчув себе страшенно самотнім і покинутим.

Нарешті машина зупинилася. Сіпсик визирнув у вікно і побачив, що вони стоять біля світлофора. Цей світлофор висів над вулицею, і на ньому горів червоний вогник. Але потім червоний вогниз згас, і запалився жовтий, потім згас жовтий, і запалився зелений. Зелений вогник означав, що можна їхати далі. Таксі рушило з місця, перетнуло перехрестя і знову помчало незнайомими вулицями. Раптом машина почала гальмувати, і Сіпсик побачив, що попереду біля дороги стоїть жінка, піднявши руку. Машина загальмувала і зупинилася біля цієї жінки. Виявилось, що жінка не сама, а з маленькою дівчинкою.

Жінка відчинила дверцята таксі, сіла разом із дівчинкою на заднє сидіння та попросила відвезти їх на Грушеву вулицю.

– Мамо, дивись, яка тут лялька! – закричала дівчинка.

– Її, мабуть, тут хтось забув, – вирішила мама.

– Я візьму цю ляльку собі, – сказала дівчинка. Вона взяла Сіпсика і почала його крутити.

Тут Сіпсик розгнівався і закричав:

– Як ти смієш брати мене собі, якщо мене зробив Март спеціально для Ану!

Дівчинка ніби й не чула, що крикнув Сіпсик, а водій озирнувся і сказав:

– Перед вами я віз хлопчика, маленьку дівчинку та їхніх батьків. Ці діти, напевно, і забули ляльку в машині.

Але чужа дівчинка завередувала і продовжувала кричати:

– Я хочу взяти цю ляльку собі, я залишу цю ляльку собі!

– Не вередуй! – сказала мама дівчинці.

І Сіпсик теж сказав:

– Жодна лялька не захоче бути в такого вередливого дівчиська!

Дівчинка ще й далі вередувала, але Сіпсику це вже було байдуже, бо мати дівчинки відібрала його в неї і передала водієві. А той посадив Сіпсика поруч із собою. Незабаром вони приїхали на Грушеву вулицю, де жило це примхливе дівчисько, і вона разом із матір'ю вийшла з машини.

Потім таксі зупинив який чоловік у капелюсі, і вони поїхали туди, де він жив. Цей чоловік у капелюсі жив неподалік від будинку, в якому жили Ану та Март. Висадивши пасажира біля його будинку, водій під'їхав до будинку Ану і Марта, узяв Сіпсика та виліз із машини.

Біля будинку якраз стояв двірник. Водій запитав його:

– Скажіть, будь ласка, чи живе тут маленька дівчинка, в якої є трохи старший брат?

– Ви, мабуть, питаєте про тих, що мешкають на другому поверсі у п'ятій квартирі, – сказав двірник.

Водій піднявся на другий поверх і подзвонив у двері п'ятої квартири. Тато Ану та Марта відчинив двері, водій віддав йому Сіпсика і сказав:

– Ваша маленька дочка забула цю ляльку в таксі.

– Дуже вам дякую, – подякував тато водієві. – Бо наша Ану ще й досі плаче.

Ану справді почувалася дуже-дуже нещасною і ніяк не могла припинити плакати. Але варто було їй дізнатися, що Сіпсик знайшовся, і побачити його, як сльози висохли. Вона міцно обійняла Сіпсика, притиснула його до себе і сказала:

– Любий мій Сіпсику, я тебе ніколи більше ніде не залишу! І Сіпсик теж був дуже радий. Такий радий, що якби він міг плакати, то заплакав би від радощів.

Зміст:

Март, Ану та Сіпсик
День народження Ану
Сіпсиків рейс на Місяць
Телевізор Ану
Сіпсик займається спортом
Сіпсикова таємниця
Сіпсик їде в таксі
Весняні води
Пригоди Сіпсика на даху
Бій Сіпсика з осами
Ану та Сіпсик

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова