|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Свинка-скарбничка
За мотивами казки Г.К.Андерсена
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Ф.Єпіфамова
Того ранку плюшева Мавпочка з лялькового куточка чергувала на підвіконні і весь час щось виглядала вдалині... А за вікном йшов дощ, і за блакитною пеленою ледь вимальовувалися обриси будинків і високих міських башт. І що ж там іще можна було побачити?
– Гей! Усі сюди! – радісно закричала Мавпочка своїм ляльковим друзям. – Дощ зараз скінчиться! І буде веселка!
Мешканці лялькового куточка захвилювалися. Усім дуже хотілося подивитися на веселку. Але ж як піднятися на підвіконня? Тоді іграшковий Слон почав піднімати своїм сильним хоботом кожного по черзі. Іграшки метушилися, кожному хотілося бути першим.
Раптом Слон побачив товсту глиняну Свинку-скарбничку. Це була не зовсім звичайна іграшка, проте вона теж жила у ляльковому куточку. Слон хотів і її підняти на підвіконня, але Свинка так пронизливо заверещала, що Слон злякався і опустив її на підлогу.
– Я ж хотів допомогти! – ніяковіло виправдовувався Слон. – Хіба ти не хочеш побачити веселку?
– Веселку? Яку ще веселку? Не потрібна мені ваша веселка!.. – огризнулася Свинка.
І дійсно. У неї були більш важливі справи! Адже це була Свинка-скарбничка!
Звісно, що то були за справи. Цілий день Свинка-скарбничка нишпорила рийкою по підлозі та шукала гроші. Побачить монетку, підкине її вгору та й – Оп! – монетка залітає у щілину на її спині. Монетки гучно дзвеніли при кожному кроці, і цей дзвін здавався Свинці найсолодшою музикою.
Усі іграшки тим часом уже стояли на підвіконні і хвилювалися: "Де ж веселка? Може, її сьогодні не буде?" Тільки Слон ще й досі залишався внизу. Бо як ти піднімеш сам себе? Йому стало дуже сумно, що він так і не побачить веселки і що всі про нього забули.
– Ай-я-яй! – докірливо сказала іграшкам Мавпочка. – Слон усіх вас підняв, а сам залишився внизу.
Лялькам стало соромно...
– Стривайте! Я знаю, що робити! – вигукнув Маленький майстер. – Ми побудуємо для Слона міст з олівців та кубиків!
І закипіла робота. Пупс возив кубики та олівці на машинці. Слон та Мавпочка розвантажували її. Клоун підкидав олівці вгору так спритно, що вони потрапляли саме туди, куди було треба. Маленький майстер швидко працював молотком і збивав усі деталі разом. Ніхто не залишився без діла, усі працювали.
І ось, міст закінчено. Щасливий Слон обережно ступив на нього, трохи потоптався і потихеньку, помаленьку зайшов на підвіконня.
Тепер усі були разом. Іграшки взялися за руки і закричали:
– Дощику, дощику, припини, припини!
А тим часом в іншому кінці кімнати відбувалися зовсім інші справи.
– Гей, Мишо! – злодійкувато озираючись, прошепотіла Свинка. – Йди сюди!
З нірки висунуло свого носа маленьке Мишенятко, воно блимало очима-намистинками і ніяк не могло зрозуміти, навіщо його кличуть.
– Послухай, – зарохкала Свинка. – Я бачила, що під комод закотилася велика срібна монета. Дістань її.
– Гаразд! – послужливо пискнуло Мишеня і шмигнуло під комод.
– Апчхи! – пролунало з-під комода. За мить звідти вискочило Мишеня. Воно котило монету, раз у раз чхаючи від пилу.
А іграшки тим часом стояли на підвіконні і так старанно співали "Дощику, дощику, припини", що дощ, напевно, почув... і вщух.
Хмари розступилися, і відкрилося чисте небо. Визирнуло сонце. Сліпуче заблищали дахи, сріблясті маківки та вмиті дощем крони дерев. Друзі так замилувалися цією красою, що не помітили, як з'явилася... веселка.
Переливаючись яскравими барвами, вона перекинулася через усе місто, наче казковий міст, збудований Сонцем! Затамувавши подих, дивилися іграшки на веселку. А розчулений Слон, шумно зітхаючи, промовив: "Це чудово!"
Коли тобі особливо добре й радісно, то хочеться, щоб усі раділи разом із тобою. Напевно, саме тому друзі і згадали про Свинку-скарбничку.
– Гей, Свинко! – закричали всі. – Йди сюди! Бо веселка скінчиться!
– Найцікавіше пропустиш! – підтвердила Мавпочка.
– Відчепіться ви зі своєю веселкою! – зарохкала Свинка, затуляючи собою велику срібну монету, яку щойно викотило Мишеня. – Мої справи важливіші за вашу веселку!
Гроші – ось що було для неї найцікавіше і найдорожче.
Свинка, як завжди, спритним рухом підкинула монету вгору. Але... чи то скарбничка була вже повна, чи то отвір був занадто маленький, тільки монета застрягла в щілині у неї на спині. Тоді Свинка підлізла під комод і спробувала силою заштовхнути монету. Вона кректала, пихкала та щосили тиснула. І ось вона натиснула ще сильніше і...
...Крак! Свинка-скарбничка тріснула і розвалилася на маленькі глиняні черепки. Із дзвоном розсипалися навколо неї мідяки, а велика срібна монета – винуватця загибелі Свинки – покотилася, покотилася та й закотилася назад – під комод.
– Ах! – сплеснули руками іграшки.
– Її тепер і не склеїти! – похитав головою Маленький майстер.
– Нещасна! – сумно промимрив Слон. – Вона так і не побачила веселки.
Ляльки, які стали свідками загибелі Свинки-скарбнички, звичайно, були засмучені. І хоча раніше ніхто її не любив, бо вона цілими днями тільки те й робила, що нишпорила по кутках у пошуках грошей, тепер усі хотіли згадати про неї щось добре. Але не могли, як не намагалися...
А над містом сяяла веселка. Одним кінцем вона впиралася в море з великими кораблями біля причалу, а іншим – у старовинну вежу з високим шпилем. Друзі дивилися на веселку і не могли намилуватися. Це була справжня краса!
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова