Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Сіпсик

Ено Рауд

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Г.Огородников

Зміст:

Март, Ану та Сіпсик
День народження Ану
Сіпсиків рейс на Місяць
Телевізор Ану
Сіпсик займається спортом
Сіпсикова таємниця
Сіпсик їде в таксі
Весняні води
Пригоди Сіпсика на даху
Бій Сіпсика з осами
Ану та Сіпсик

Сіпсикова таємниця

Часто бувало так, що вдома залишалися лише бабуся та Ану, адже батьки були на роботі, а Март у школі або грав із друзями у дворі.

І у бабусі, і в Ану вдома було дуже багато справ. Бабуся поралася на кухні, Ану гралася в кімнаті з іграшками. Відколи Март подарував Ану Сіпсика, справ у неї побільшало.

Якось бабуся, як завжди, господарювала на кухні, а Ану будувала Сіпсику школу з кубиків, щоб йому було де вчитися. Ану вважала, що незабаром настане час Сіпсику йти до школи.

Завершивши свою велику працю – побудувавши школу, Ану відчула, що в животі в неї стало зовсім порожньо. І тут вона згадала про млинці, що залишилися від сніданку і, здається, мають бути в коморі. Ану пішла до кухні, щоб попросити у бабусі ці млинці, але бабусі на кухні не було, вона пішла виносити сміття. «Не заборонить же бабуся своїй онучці з'їсти млинець чи два, якщо дитина така голодна», – подумала Ану. Тому вона сама зазирнула в комору, взяла два млинці і пішла назад до кімнати. А коли бабуся повернулася з двору, Ану вже не стала питати у неї дозволу з'їсти млинці, адже вона їх і так уже з'їла.

Зате Ану почала вчити Сіпсика абетці, щоб він був не дуже дурним, коли піде до школи. Незабаром Сіпсику стало зрозуміло, як виглядає літера «А», і тоді Ану почала вчити його читати, і вони разом читали книжки-картинки.

Але Ану знала, що в татовій книжковій шафі стоїть книга про Китай з дуже гарними картинками, і їй закортіло показати цю книгу Сіпсикові. Щоправда, тато заборонив їй чіпати свої книги, тому вона сказала Сіпсику:

– А тепер я покажу тобі одну китайську книгу, але ти нікому не кажи, що бачив цю книгу, бо це таємниця.

Потім Ану дістала з шафи китайську татову книгу і почала показувати Сіпсику в ній картинки.

– Китай – дуже велика країна, і там мешкає дуже багато китайців, – пояснювала Ану так само, як колись пояснював їй сам тато, показуючи цю книгу. – І всі китайці дуже люблять їсти рис. Тільки ми їмо рис ложками, а вони їдять паличками.

– Як вони їдять паличками? – здивувався Сіпсик. Про це Ану теж запитувала у тата, коли він показував їй китайську книгу. І Ану знала, що в книзі є така картинка, на якій видно, як китаєць їсть рис паличками. Він тримав в одній руці дві палички, і рис був затиснутий між ними. Ану показала цю картинку Сіпсику, і він одразу зрозумів, як їдять паличками.

– А млинці вони теж їдять паличками? – запитав Сіпсик.

Цього Ану точно не знала, але вона вважала, що млинці навіть китайці не можуть їсти за допомогою паличок. Напевно, китайці, коли їдять млинці, просто тримають їх руками.

Коли вони передивилися у китайській книзі всі картинки, Ану поставила її назад у татову шафу.

І потім вона нагадала Сіпсику:

– Дивись нікому не говори про цю книгу, ні бабусі, ні мамі – нікому! І навіть кішці Мурці не кажи, бо вона розповість сусідському котові Ільзенові і тоді про нашу таємницю провідає увесь будинок.

Сіпсик пообіцяв, що нікому не скаже.

Через кілька днів Ану побачила у дворі сусідського кота, і цей кіт подивився на Ану так хитро, наче знав якусь таємницю. В Ану похололо серце. Вона пішла додому і спитала в Сіпсика, чи не проговорився він комусь про китайську книжку. Хоча Сіпсик запевняв, що нікому нічого не говорив, на серці у Ану, як і раніше, було тривожно.

І от одного вечора, коли вся родина сіла вечеряти, тато раптом запитав суворим голосом:

– Хто дивився книгу про Китай?

Усі припинили розмовляти, але татові ніхто нічого не відповів.

Нарешті Ану тихенько сказала:

– Ми з Сіпсиком дивилися. Сіпсик дуже хотів побачити ці картинки. Я хоч і сказала, що твої книги не можна чіпати, але він все одно хотів і сказав, що нікому не проговориться.

– Це погано, що ти брала книжку, – сказав тато. – Але ще гірше, що ти намовляєш на Сіпсика.

Тоді Ану заплакала і сказала:

– Сіпсик теж на мене намовляв. Інакше звідки б ти дізнався, що я дивилася книгу!

– Сіпсик якраз нічого мені не казав, – заперечив тато. – Я це знаю, бо на книжці залишилися жирні плями від твоїх пальців.

Більше тато нічого не сказав. І всі інші теж сиділи мовчки. Але коли бабуся принесла на стіл солодке, Ану сама сказала, що вона більше ніколи не чіпатиме татові книги і млинці з комори теж без дозволу не братиме, бо від них пальці робляться жирними.

А після вечері Ану підійшла до Сіпсика і сказала:

– Ти такий хороший, Сіпсику.

І Сіпсик відповів:

– Тоді все гаразд.

Зміст:

Март, Ану та Сіпсик
День народження Ану
Сіпсиків рейс на Місяць
Телевізор Ану
Сіпсик займається спортом
Сіпсикова таємниця
Сіпсик їде в таксі
Весняні води
Пригоди Сіпсика на даху
Бій Сіпсика з осами
Ану та Сіпсик

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова