|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Мандри котика Мікоша
Юрій Брєзан
Переклад українською – Дмитро Меденцій
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Ніна Котел, ігор Вишинський
Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Юмба розповів Мікошеві про розмову з директором. Мікош, не гаючи часу, заліз до Юмбиного вуха – розпочав тренування. Лев Гасан пильно стежив, щоб пухнастий Мікошів хвіст не стирчав із Юмбиного вуха.
А директор цирку походжав по своєму кабінету і сушив голову, як же розшукати білявого Томаша. Аж раптом йому сяйнула думка.
– Ура! – вигукнув він. – Мерщій біжу!
Саме тоді починалася вечірня циркова вистава. Директор вибіг на арену і звернувся до глядачів – спитав, чи нема поміж них когось із радіо або з телебачення.
Виявилось, був – містер Надлер, працівник телевізійного центру. Директор підсів до нього, і, коли на арену вийшов слон Юмба. директор прошепотів:
– Дивіться уважніше, містере Наддере!
Містер Надлер дивився. Слон Юмба відкрив своє лопухасте вухо, а у вусі Надлер побачив чорного котика! І всі глядачі побачили котика.
– Бравої Браво! – загукали всі.– Браво, Мікош!
Директор знов озвався до містера Надлера:
– Цей котик Мікош загубив свого друга, білявого Томаша!
І директор усе розповів містерові Надлеру.
– Слід неодмінно знайти того Томаша, – закінчив директор свою розповідь.
– Будемо шукати! – відповів містер Надлер.
Директор, повеселівши, надів набакир циліндра.
А містер Надлер подався з цирку просто на телевізійний центр.
Це було в п’ятницю, ввечері. Містер Надлер негайно приготував програму передачі на суботу по обіді. Ця передача мала допомогти Мікошеві.
Ледве дочекався суботи. Так поволі плинув час, що годі й казати.
В суботу по обіді, коли по всій країні діти посідали перед телевізорами, на екрані показався містер Надлер. Він усміхнувся і заспівав:
|
Знаю чорного кота. |
Потім почалася демонстрація фільму про цирк.
Всі діти побачили малого чорного котика у вусі слона Юмби.
А містер Надлер співав далі:
|
Швидше, швидше, Томаше! |
Всюди по країні діти слухали містера Надлера, і всі гадали, що це всього-навсього казка. Лише білявий Томаш, який жив у хаті біля парку, поблизу якого проїздять поїзди, збагнув – це не казка. Він скочив із стільця і побіг до тата:
– Тату, татусю! Мій Мікош у цирку, в Берліні! Хочу поїхати й забрати його. Пусти мене, татусю!
Томатів тато теж гадав, що містер Надлер розповідає казку. Але Томаш був переконаний, що мова йде про його загубленого котика. Він просив тата доти, доки той поступився. Пішов до телефону і подзвонив у Берлін, містерові Наддеру.
Містер Надлер сказав, що він говорив правду. Так, у цирку в Берліні виступає Томашів котик Мікош.
Тато вирішив:
– Завтра неділя. Поїдемо в Берлін.
Вранці Томаш з татом і мамою поїхали в Берлін. Томашеві дорога видалась дуже
довгою.
В Берліні вони одразу подалися до цирку. Та цирк був ще зачинений.
Тато купив квитки, і по обіді Томаш уже сидів поміж глядачами і дивився на арену. Серце в нього калатало, у вухах наче дзвони дзвонили. Він нічого не помічав, він навіть не сміявся, коли виступав клоун Колопак – він хотів побачити Мікоша.
Нарешті на арену вийшов слон Юмба. Підняв догори хобота, засурмив – вітався. Потім затанцював. Одне вухо було в нього підняте, а друге – опущене.
Аж раптом вухо відкрилося. І всі побачили: у вусі сидить малий чорний котик.
Всі закричали:
– Браво! – і заплескали в долоні.
Томаш щосили гукнув:
– Мікоше!
І Мікош почув.
Він миттю вискочив з Юмбиного вуха і стрибнув з арени прямісінько на плече Томашеві. Радощів було по вінця. Мікош лащився, муркотів. Йому хотілося заспівати на весь голос.
Юмба сильно засурмив. На арену вибіг лев Гасан, причалапав верблюд Омар, придріботів поні Педро, а за ними й решта тварин. Після всіх приплентався старий тигр Цезар.
Слон Юмба підняв свого довгого хобота. Тварини хором гукнули:
– Прощавай, малий котику Мікоше! Ти добриіі і розумний! Ми завжди тебе пам’ятатимемо!
І навіть тигр Цезар прогарчав:
– Прощавай, Мікоше!
Мікош махав друзям обома передніми лапками; лівою дякував, правою прощався.
Потім Томаш разом з котиком вийшов із цирку.
Слон Юмба заплакав – це були слонячі сльози, великі, як яблука.
Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2025 Валерія Воробйова