Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Мандри котика Мікоша

Юрій Брєзан

Переклад українською – Дмитро Меденцій
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Ніна Котел, ігор Вишинський

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10   

Коли Мікош прийшов до тями, він побачив над собою схилені голови коней. Він не міг збагнути, де опинився. Потім відчув, що дуже болить права лапка. Спитав, на якій він станції, і жалібно занявкав. Оглянувся довкола – бачить, що лежить на зеленій траві недалеко від насипу, а біля нього – тьма-тьмуща коней.

Коні щось у нього питали. Та він не розумів їхньої мови.

Зализуючи поранену лапу, він промовив, і голос у нього затремтів:

– Де ж мій поїзд?

Коні теж його не зрозуміли. Вони трясли головами, били копитами і ржали.

Ось підійшов старий кінь, рудий, з гарним довгим хвостом. Замолоду він брав участь у спортивних змаганнях, часто бував у чужих країнах. Тож він знав деякі іноземні мови.

Він наблизився до Мікоша і спитав:

– Спік інгліш?

Мікош безпорадно закліпав очима. Він не розумів по-англійському.

Рудий спитав знову:

– Парле ву але гоп?

Французької мови Мікош теж не знав. Однак «але гоп!» він не раз чув у цирку.

Мікош зраділо кивнув:

– Я з цирку!

Рудий кінь одразу його зрозумів, бо й сам колись п’ять років виступав у Цирку.

– Твій поїзд недавно проїхав, – сказав він і, блиснувши рівними здоровими зубами, весело засміявся. За ним зареготали всі коні. А потім заходилися радитись. Кивали головами, трусили гривами, хвицались, аж нарешті дійшли якоїсь згоди.

Рудий обережно взяв Мікоша зубами за карк, підніс високо вгору і посадив на шию тому коневі, що мав найкращу і найдовшу гриву.

– Держись! – наказав він Мікошеві. – Галопом за цирком.

Мікош трьома здоровими лапами міцно вчепився в гриву коневі.

Всі коні вихором помчали вперед. Лиш курява показувала їхній напрямок. Більше сотні коней летіли по зеленому степу.

«Куди вони мене несуть? – думав зі страхом Мікош.– Та вже хай хоч куди – байдуже».

А коні мчали, тільки вітер у вухах свистів.

Нарешті Мікош помітив попереду залізничну колію, яка великим півколом тяглася через степ. Ще мить – і побачив паровоз, а за ним вагони. На них височіли знайомі Мікошеві циркові вози.

«Але як я туди стрибну? – подумки забідкався він. – Адже поїзд їде і не думає зупинятися».

Та коні знали, що робити.

Вони добігли до поїзда і вишикувались перед ним на залізничній колії.

Поїзд, наближаючись, подавав гучні сигнали, та коні стояли як укопані.

Паровоз зупинився перед ними за п’ять кроків. Машиніст і кочегар скочили на землю, голосно лаялися, сварили коней.

Рудий кінь, на гриві в якого сидів Мікош, підбіг до циркових возів.

Тварини одразу помітили Мікоша на коневій шиї. Слон Юмба засурмив на весь світ, лев Гасан заревів на все горло, а верблюд Омар радісно закричав.

Клоун Колопак вискочив у вікно, схопив Мікоша, а коней пригостив цукерками.

Коні нарешті зійшли з колії, паровоз свиснув, загудів, і поїзд рушив. Всі коні – а було їх понад сто – весело іржали йому вслід.

Лише старий тигр Цезар лютився – задихався від гніву і кидався в своїй клітці з кутка в куток. Як же це йому не вдалося втопити Мікоша в глибоких водах Дунаю!

Цирковий лікар перев’язав Мікошеві поранену лапку і прикріпив її до дерев’яної дощечки, щоб швидше гоїлася.

Ввечері, коли цирк прибув на місце, слон Юмба скликав загальні збори. Зійшлися геть усі тварини, тільки старий лютий тигр Цезар лишився у себе в клітці. Він знав – на зборах говоритимуть про його поведінку.

Слон Юмба відкрив збори і надав слово левові Гасану.

Лев Гасан ступив наперед і розповів громаді, що тигр Цезар хотів знищити малого котика Мікоша.

Всі тварини обурено загукали:

– Ганьба йому!

Верблюд Омар підійшов до тигра і плюнув йому у вічі.

Котик Мікош вискочив уперед і показав свою поранену лапку.

Тварини закричали знову:

– Ганьба Цезареві!

Верблюд Омар полизав поранену лапку шершавим язиком.

Слон Юмба спитав:

– Хто бажає виступити на захист тигра?

Та ніхто не бажав сказати жодного доброго слова про такого лихого, заздрісного тигра.

Слон Юмба мовив до громади ще раз:

– Як ми його покараємо?

Всі тварини вигукнули влад:

– Виключимо!

– Хто проти? – спитав Юмба.

Ніхто не був проти.

– Гаразд, – сказав Юмба. – Виключимо тигра Цезаря з нашої дружньої громади. Ніхто більше не обзиватиметься до нього, ніхто не приятелюватиме з ним, ніхто навіть не гляне на нього.

– І так буде завжди! – вигукнули всі тварини.

На цьому суд над старим, лютим тигром Цезарем закінчився.

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10   

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2025 Валерія Воробйова