Сонце вже піднялося високо над обрієм, коли Боніфацій нарешті наблизився
до озера.
Над його головою звисали банани, але зараз йому було не до них. Кинувши сачок
і відерце, лев підбіг до самісінького берега і подивився у воду. Там, у прохолодній
блакиті, серед водоростей, плавала маленька рибка.
Від радості Боніфацій мало не впав у воду. Хто би міг подумати, що йому так
пощастить!
Обережно, щоб не злякати рибку, він навшпиньки позадкував – по сачок.
А коли обернувся, обличчя його витягнулося від подиву: перед ним знову
стояла та ж сама дівчинка. А з нею ще чотири малюки.
Не давши леву схаменутися, дівчинка поклала йому в лапи різнокольорові
камінці, схопила за руки дітей, підвела ближче і приготувалася дивитися.
Боніфацію довелося втретє повторити свій номер.
Він машинально підкидав камінчики, раз у раз озираючись назад і страшенно
хвилюючись, щоб рибка не втекла від нього.
Але діти дивилися на лева з таким радісним очікуванням, що він і сам захопився.
Камінчики все вище злітали над його головою, вони пурхали в повітрі, наче
різнокольорові метелики.
Закінчивши номер, Боніфацій швидким рухом зібрав усі камінчики в кулак,
дмухнув
на одну лапу, дмухнув на другу... і показав порожні долоні.
Діти оглянули його лапи з усіх боків, обнишпорили навколо – камінчиків ніде не
було.
Тоді Боніфацій поставив своє відерце догори дном, постукав по ньому,
крикнув: "Але-гоп!" – і всі камінчики опинилися під відерцем.
Малюки не вірили своїм очам. Вони по черзі заглядали у відерце, ахали і
хитали головами.
Лев накрив камінчики, постукав по відерцю, таємничо подивився на дітей.
– Але-гоп! – Одним ривком він підняв відерце. Камінчики зникли!
Успіх був повний. Діти стрибали, плескали в долоні і кричали:
– Ще! Ще!..
Сонце поволі хилилося до заходу, а Боніфацій все опускав і підіймав відерце;
і кожного разу камінчики то з'являлися, то зникали невідомо куди. І діти не
переставали дивуватися з того.
Того дня Боніфацію так і не вдалося зловити рибку.
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
Посилання на
сайти з дитячими
книгами
українською
мовою
Якщо у вас є сайт,
на якому можна
скачати, або прочитати
дитячi книги
українською мовою,
напишіть мені
і я додам ваш
сайт до цього перелiку.
