|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Капітан Крокус
Скорочено
Ф.Кнорре
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Шевченко
Оркестр заграв бадьорий марш, розсунулися оксамитові завіси, і під грім аплодисментів на арену вибіг знаменитий цирковий клоун Коко.
За ним вийшло порося Персик. Воно танцювало, дуділо в ріжок, а потім поважно, на задніх лапках, пішло у свій барвистий будиночок. Публіка кричала "Браво", і голосніше за всіх, звісно, верещали Малюк і Ломтик.
Як раптом крики замовкли: на арені з'явилася похмура особа у чорних злодійських окулярах, з величезним ножиком за поясом. В руках це опудало тримало бомбу.
І не встигли глядачі й ахнути, як клоун був уже прив'язаний до стільця, під ним димився ґніт бомби, а довготелесий злодій, викрикуючи гавкаючим голосом погрози, наближався до порося.
Але Персик не дався злодію в руки. Він підстрибнув і з надзвичайною спритністю зник... Розбійник обнишпорив увесь будиночок, викинув із нього всі речі і не збагнув, порожня голова, що хитре порося сховалося в ящику телевізора.
Аж раптом Персик вискочив із ящика, схопив зубами бомбу та помчався до злодія. Мить – і бомбу підкладено під злодія. Ба-бах!
Під веселий регіт глядачів Персик кидається за страховиськом та висмикує у нього з-під поли клоччя соломи! Злодій виявився всього-лише солом'яним опудалом, тільки автоматичним! Ах, якби ж то діти знали, що чекає на них у найближчий час!
Цього злощасного вечора щось зіпсувалося всередині автоматичного опудала, механізм вийшов з-під контролю. В той час, коли збуджені й задоволені глядачі розходилися з вистави, Опудалище втекло з цирку і...
Утім, не будемо забігати вперед!
Поки все йшлося по-старому, і увечері Малюк і Ломтик, як завжди, прийшли провідати свого друга Капітана Крокуса, який жив на Жужелевому Пустирищі. Вони мовчки, як і годиться чоловікам, міцно потиснули один одному руки.
Але перш ніж пройти за Капітаном у дім, діти підбігли до величезної собачої буди, у якій жив сором'язливий пес Нерон, що ніколи не вилазив назовні.
– Гей, почварку, – погукав Малюк. – Хочеш шматочок цукру?
З буди висунувся величезний товстезний ніс. Ніс був добродушний, але аж надто завеликий, і, звичайно, не міг би прикрасити собою ніякого собаку. Ось чому хлопці називали пса "почварком".
– А знаєте, де ми сьогодні були? У цирку! – вигукнув Малюк, коли Капітан провів гостей до хати та пригостив їх солодким піратським малиновим соком зі старої піратської пляшечки.
Хлопці знали, що Капітан дуже цікавиться Цирком, хоча сам туди чомусь ніколи не ходить. Утім, це зрозуміло: усе ж таки колишній пірат... Але слухав він про Цирк завжди із задоволенням.
Однак настав час розповісти про головне, що ж сталося цього вечора. Коли Опудалище дременуло з Цирку, засмучений Коко об'їздив усі навколишні городи. На жаль, він знаходив лише звичайні городні опудала. Циркове – автоматичне – зникло.
А слід сказати, діти, що містом, у якому це все відбувалося, керували погані, жадібні люди. Найголовніші з них складали Таємну Раду.
На той вечів якраз було призначене засідання Таємної Ради. Голова підійшов до свого крісла, як раптом побачив, що крісло вже зайняте!
– Хто дозволив... – почав, бува, суворо Голова.
– Сам! – гаркнув незнайомець, та так люто, що Голова гепнувся на підлогу і одразу ж зрозумів, що він вже не Голова.
Тоді незнайомець прокричав, ніби прогавкав, промову:
– Я вимагаю! Перетворити всіх на автомати! Усіх! Поголовно! Усіх до одного! Що? Хто не згоден? Незгодних – на опудала! Усіх випатрошити! Набити тирсою! Опудалити!
Членам Таємної Ради дуже сподобалася промова Генерала-Кіберкатора (так наказав називати себе новий Голова). Найбільше від усіх зрадів Почесний Кредитор Республіки, дуже впливовий член Таємної Ради.
– Що робити зі школами, з вчителями? – улесливо запитував Почесний Кредитор.
– Перетворити на автоматичні замінники, – рипів Генерал-Кібернатор.
– Домашніх та інших тварин?
– На опудала! Всіх! До останнього поросяти.
І от з того дня у місті почалася загальна опудализація. Почесний Кредитор побудував гігантський Опудаломеханічний Комбінат.
Дитинство, з усіма його казками, цирками, ляльками, було скасовано, сміх – заборонений.
На площах запалали вогнища з дитячих книжок.
А школи перетворилися на Прискорені Курси переводу дітей у дорослі громадяни-автомати. На цих Курсах вчили марширувати та віддавати честь. Викладали там автоматичні вчителі.
– Що таке ідеал людини? – гриміли вчителі. – Автомат! Що таке дитинство? Шкідливий пережиток доавтоматного минулого! Хто не захоче стати автоматом, того примусимо, кого не примусимо, того опудалимо!
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова