І ось нарешті настав довгоочікуваний день. Перший день канікул.
Вранці Боніфацій вдягнув смугастий купальник – спеціально для риболовлі,
узяв сачок і відерце і вирушив на прогулянку.
Побачивши його в купальнику, бабуся знову сплеснула руками.
– Ах! – сказала вона. – Цей костюм тобі дуже до лиця.
Боніфацій вдихнув на повні груди ранкове повітря і рушив по стежці, тихенько
наспівуючи про себе:
Пум-пирипи-пум!
Пирипи-пирипи-пум!..
співав Боніфацій, розмахуючи сачком і відерцем.
Він вийшов на пагорб, приклав козирком лапу до чола і оглянув
околиці.
Вдалині, серед спекотної пустелі, блищало блакитне озеро. Навколо нього росли
бананові дерева. Нічого кращого не можна було собі уявити!
Боніфацій бігцем спустився з пагорба і поспішив до заповітного озера. Погода була
чудова, навкруги щебетали пташки, пурхали метелики.
Як раптом він зупинився. Прямо перед ним на доріжці сиділа маленька дівчинка і
гралася різнокольоровими камінцями.
Побачивши лева, дівчинка страшенно перелякалася: їй ще не доводилося бачити левів
у смугастих купальниках. Вона впустила камінці і голосно заплакала.
Боніфацій дуже здивувався – адже діти завжди раділи при зустрічі з ним. І
ніхто ніколи не плакав.
Він простягнув дівчинці лапу і сказав:
– Здрастуйте, я Боніфацій!
Але дівчинка заплакала ще голосніше.
Тоді Боніфацій підібрав з землі камінці і став ними жонглювати. Сині,
червоні, зелені камінчики замиготіли в його лапах, зливаючись у різнокольорову
веселку.
Дівчинка перестала плакати і дивилася на лева на всі очі. Забувши про
страх, вона крок за кроком наближалася до нього, поки не опинилася зовсім поруч.
Боніфацій спритно зловив камінчики в лапу і простягнув їх дівчинці.
Та, ні слова не кажучи, схопила їх і втекла. Шлях був вільний. Боніфацій
покрокував далі.
Пум-пирипи-пум!
Пирипи-пирипи-пум!..
Але довго не довелося йти: згодом перед ним знову з'явилася та сама
дівчинка. Тепер вона була не сама – з-за її спини перелякано визирав зовсім
маленький хлопчик.
Дівчинка простягнула камінчики Боніфацію, і йому нічого не залишалося, як
знову повторити свій фокус. Під кінець, спіймавши камінчики в праву лапу, він
зібрав їх у кулак, дмухнув і... витягнув перед собою порожню долоню. Потім
дмухнув
на ліву лапу, розтиснув її – усі камінчики були там.
Діти були вражені цим фокусом.
І знову, як і першого разу, дівчинка мовчки згребла свої камінці, схопила
хлопця і зникла.
"Дивна дівчинка", – подумав Боніфацій і пішов далі.
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
Посилання на
сайти з дитячими
книгами
українською
мовою
Якщо у вас є сайт,
на якому можна
скачати, або прочитати
дитячi книги
українською мовою,
напишіть мені
і я додам ваш
сайт до цього перелiку.
