Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Фейсбук-група Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Живий журнал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Телеграм-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Інстаграм Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Ютуб-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн





Як я був мавпою

Я.Сегель

Як я був мавпою

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – К.Борисов

Коли я був уже не дуже маленький, але ще й не зовсім великий, а саме коли мені було три з половиною роки, тато якось сказав:

– Ми йдемо до цирку! Там виступає мій друг дресирувальник Анатолій Дуров, дядя Толя.

Ну, я, звичайно, відразу застрибав і закричав:

– Ура! Ур-ра!

Мама теж дуже зраділа, але кричати і стрибати не стала: дорослі чомусь  соромляться це робити.

Як я був мавпою

І ось ми йдемо до цирку.

Як я був мавпою

Прийшли. Дядя Толя обійняв тата, а потім говорить:

– Ну, а тепер ходімо, я покажу вам нашу залізницю.

Як я був мавпою

Це була чудова залізниця: на маленьких рейках стояв маленький потяг. Усе в цьому потязі було точнісінько як у справжньому, тільки маленьке.

 "От би покататися на такому!" – подумав я. 

Як я був мавпою

Потім дядя Толя повів нас повз клітки з тваринами, і всі звірі дуже зраділи.

– Я ніколи їх не караю, а після вистави завжди пригощаю чимось смачненьким, – сказав дядя Толя.

Як я був мавпою

– А потім, – запитав я, – усі вони поїдуть на тому потязі?

– Так, – сказав дядя Толя. – Я їх навчив, і тепер вони дуже люблять кататися на ньому. І ніколи не сваряться один з одним.

Як я був мавпою

– І він поїде? – запитав як, коли ми підійшли до слона.

– Що ти? – він такий величезний, що не влізе в жоден вагон, і такий важкий, що може розчавити всю нашу залізницю. Тому його ми призначили начальником станції.

Як я був мавпою

І нарешті дядя Толя показав мені свій паротяг. Він був зелений з чорною трубою, з блискучими мідними ліхтариками і мідними краниками. З труби йшов дим, з-під коліс йшла пара.

Як я був мавпою

Як раптом мій тато помітив, що дядя Толя став сумний-сумний, мало не плаче.

– Толіку, що з тобою? Що трапилося?

– Ах, Сашо, – відповів дядя Толя. – Яків захворів...

– Ах, що ви! – мама погладила мене по голові. – Він абсолютно здоровий!

– Ні, – сумно сказав дядя Толя, – захворів не ваш син Яків.

Як я був мавпою

– Захворіла моя мавпочка. Яків, машиніст нашого потяга.

– Отже, залізниці не буде? – засмутився я.

– Так, – дядя Толя розвів руками. – Без машиніста нам не обійтися.

Як я був мавпою

– Але ти не сумуй! Залізницю ти ще встигнеш подивитися. А поки погуляй тут, подивись, як циркові артисти готуються до виступу. Адже вони, перш ніж вийти на манеж, разів десять повторюють свої номери та фокуси за лаштунками.

Як я був мавпою

За хвилину я вже зовсім не шкодував, що залишився тут і не пішов до залу для глядачів. Цікавого тут було не менше, а може й навіть більше: акробати...

Як я був мавпою

фокусники...

Як я був мавпою

жонглери...

Як я був мавпою

велофігуристи...

Як я був мавпою

акробати на котушках...

Як я був мавпою

балерини на конях...

Як я був мавпою

і навіть група стрільців!

Як я був мавпою

Ми вже подивилися все і збиралися йти, коли нас наздогнав дядя Толя.

– Зачекайте! Зачекайте! Мені, здається, спала на думку чудова ідея! – І він запитав у мене: – Ти сміливий хлопчик?

Як я був мавпою

Я про всяк випадок притулився до мами і сказав ледве чутно:

– Сміливий.

Як я був мавпою

– Хочеш сьогодні бути мавпочкою? – запитав мене дядя Толя. – Тобто, я хотів сказати, машиністом! Хочеш?

– Ну, мавпочкою, мабуть, ні, – допомогла мені мама. – А машиністом, мабуть, так.

Як я був мавпою

– Звичайно! – розсміявся дядя Толя. – Я тільки хочу попросити вашого Яшу прокотитися в костюмі нашого Якова на потязі, от і все.

– Погоджуйся, синку! – сказав тато. – Більше такої нагоди не буде! Ех! От би я був маленьким!

Як я був мавпою

А в цей час навколо мене зібралися майже всі артисти цирку і чекали, що я відповім. І тоді я сказав:

– Добре!

Як я був мавпою

Ох, що тут почалося! Не встиг я отямитися, як мене спочатку роздягли...

Як я був мавпою

а потім почали одягати в костюм машиніста. Щоб ніхто не здогадався, що на потязі їде хлопчик, а не мавпа, мені пофарбували обличчя коричневою фарбою, а на руки одягли шкіряні рукавички.

Як я був мавпою

– Ну, готовий? – запитав дядя Толя. – На паротязі нічого не чіпай, він сам поїде, коли буде треба.

– А гудок? – запитав я.

– Молодець! – похвалив мене дядя Толя. – Гудок – це найголовніше! Коли смикнеш цього мотузка, паротяг загуде.

Як я був мавпою

Гримнула музика, і з форганга (так у цирку називається центральний вихід на манеж), вийшов шпрехшталмейстер (так у цирку називається той, хто оголошує глядачам, що вони зараз побачать).

– Анатолій Дуров, – прогримів він так, що було чути навіть на вулиці, – та його знаменита залізниця!

Як я був мавпою

Глядачі гучно заплескали, а деякі навіть повскакували з місць. Так вони зраділи зустрічі з улюбленим артистом.

Як я був мавпою

А Дуров уже стояв у центрі манежу (так у цирку називається кругла сцена посередині). Він весело усміхався і, піднявши руку, привітав глядачів.

Як я був мавпою

Слон вдарив у мідній дзвін, єнот підняв семафор, і з форгангу виїхав паротяг, на якому сидів я. Мені було то холодно, то жарко – так я хвилювався. Але тут хтось з артистів крикнув мені:

– Ну, Яшко, не бійся! Гуди сильніше, машиністе! Щасливої дороги!

Як я був мавпою

Я смикав за мотузок, мій паротяг гудів, і я навіть не помітив, як припинив боятися. Так ми проїхали три кола.

Як я був мавпою

А потім дядя Толя тут же на манежі пригощав усіх своїх пасажирів різними смаколиками: зайцю дав моркви, кішці – м'яса, мишкам – цукру, а мені – солодких горішків.

Як я був мавпою

Як давно це було! Тепер вже я, мабуть, більше схожий на слона, якого не можна пускати у маленький потяг. З того часу мені ніколи не доводилося куштувати таких смачних горішків...

Як я був мавпою

Автор: Сегель Я.; ілюстратор: Борисов К.




Пропонуємо також:


У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

Гостьова книга - Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082254291250, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова