|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Чому усміхаються діти
Петро Висоцький
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Ширяєв
Чарівна хмарка
Той, хто хоч раз пройшов Квітанію з кінця в кінець, блукав лабіринтом її вузеньких, покручених вулиць, не міг не бачити пустиря. Там стримлять лише кілька гранітних брил – все що залишилось від величезної гори граніту, з якого в давнину була побудована фортеця. Навіть дерева не росли на цьому пустирі.
Раптом тишу розірвали крики:
– Де?! Де вона?!
На пустир вибігли захекані Генерал, Хазяїн «Найсолодшого магазину» та Власник «Найіграшковішого магазину».
Вони зазирнули за кожну кам’яну брилу, але Крихітки ніде не було.
– Треба шукати там, – показав у бік товстий кондитер.
– Ні, там! – Власник іграшок махнув рукою в протилежний.
– А я піду туди, – хитнув головою в іншому напрямку Генерал. – Зустрінемося тут!
І всі троє розбіглися навсібіч у пошуках дівчинки.
Не встигла ще впасти піднята ними курява, як удалині показався Малюк. Хлопчик повільно йшов вузенькою кам’янистою стежкою, похнюпивши голову. А над ним, наче зачарована, все та ж кумедна Хмарка пливла по небу. На пустирі Малюк зупинився, сів на невеличкий камінь і важко зітхнув. Хмарка зупинилася теж.
– Все... Далі йти нема куди, – сумно подивився хлопчик у бік міста.
З неба на землю впало кілька краплин.
– Ось і дощ пішов...
Хлопчик знову зітхнув і підняв комірець старої полатаної курточки.
– Це я плачу, – раптом почулося згори.
– Хто ти?
Малюк здивовано подивився навколо, але нікого не побачив.
– Я – Хмарка, – знову почулося згори.
Малюк недовірливо глянув на небо:
– Хіба хмарки вміють розмовляти?
– Я не звичайна Хмарка, я – чарівна.
– А чому ти плачеш? Тебе теж хтось образив?
З неба ще дужче закрапало.
– Ніхто мене не ображав. Я плачу тому, що тобі погано.
– Погано... – витер очі Малюк і раптом усміхнувся крізь сльози. – А ти знаєш, удвох плакати веселіше.
– Вдвох завжди веселіше.
– Так... – погодився хлопчик. – А що ти вмієш робити?
– Все.
– А що ти любиш найбільше?
– Сонце. Адже це воно подарувало мені свою чарівну сонячну силу. А ще... – Хмарка позіхнула. – Я люблю спати, адже уві сні оживають різнокольорові казки. Вони бувають веселі й не дуже, але в них завжди все закінчується добре.
Малюк і Хмарка так захопилися розмовою, що вже нічого не помічали навкруги. Навіть Власника «Найіграшковішого магазину», що з’явився на пустирі.
– Хмарка розмовляє? – відкрив той рота від подиву і сховався за однією з кам’яних брил.
– Але нам не так уже й довго доводиться бачити сни, – зітхнула Хмарка. – На світанку вітер будить нас, і ми пливемо над Землею аж до пізньої ночі. Адже у чарівних хмарок дуже багато важливих справ. – Хмарка трохи наблизилася до хлопчика. – Скажи, в тебе є якась мрія? Чи бажання? Найголовніше...
– Нащо це тобі знати?
– Я його виконаю. Я можу виконати будь-яке бажання.
Цієї миті з пошуків Крихітки повернувся Хазяїн «Найсолодшого магазину».
– Будь-яке бажання! – Аж затрусився від заздрості він і сховався за іншою брилою.
– Кажи, Малюк. Я все виконаю, – повторила Хмарка.
Хлопчик сумно подивився на місто:
– Тоді зроби так, щоб у мене знову була робота. Адже я не маю за що жити...
– Ти хочеш працювати на Власника «Найіграшковішого магазину»? Чи на Генерала? Чи на Хазяїна «Найсолодшого магазину»?
Почувши ті слова, обидва торговці перелякано притиснулися до своїх брил.
– Ні-ні! – заперечив Малюк. – Тільки не це!
– Чого ж ти хочеш?
– Їсти! Я зранку нічого не їв.
– Ну, якщо це твоє найголовніше бажання, я його виконаю. Але запам’ятай: для кожної людини я можу виконати лише одне бажання, – попередила Хмарка.
– Тоді... – Малюк трохи замислився. – Я хочу, щоб у мене було багато різних іграшок. Я завжди мріяв про це!
Хмарка розчаровано зітхнула. Певно, вона чекала від Малюка іншого бажання.
– Іграшки?.. Будуть у тебе іграшки.
– Ні, стривай! – зупинив її хлопчик. – Краще зроби, щоб у мене було багато тістечок і цукерок! Я їх ніколи не їв.
У цю мить на пустирі з’явився Генерал і теж сховався за однією з кам’яних брил.
– Не поспішай, Малюк, подумай краще, – порадила Хмарка. – З усіх бажань вибери одне, але найголовніше.
Хлопчик знизав плечима:
– Але ж бажань у мене так багато!.. Як же я здогадаюсь, яке з них справді найголовніше?
– Ти мусиш зробити цей вибір сам. Думай, Малюк. – Хмарка солодко позіхнула. – А я тим часом посплю. Пробач, але я сьогодні дуже рано прокинулася... Ой, зовсім забула! – раптом згадала вона. – Ось, тримай.
Тієї ж миті від Хмарки до самої землі простягнулася тоненька, мов павутинка, срібляста нитка.
– Візьми цю дощову ниточку. Доки вона буде у тебе – я з тобою, – промовила Хмарка. – Коли ж придумаєш своє бажання, розбудиш мене. Я його виконаю!
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова