|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Чому вода в морі солона
Естонська народна казка
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Е.Йоффе
Було двоє братів. Старший – багатий. До свята у нього було багато припасено – і вареного, і печеного, і смаженого.
А у молодшого, бідного брата, – і в коморі, і на столі – порожньо: навіть мишці нема чим поживитися.
От пішов бідний брат до багатого, просить його:
– Чи не даси ти мені, брате, чогось, щоб відсвяткувати?
– Чого не дати? Дам! – відповідає старший. – Тільки пообіцяй мені виконати моє прохання.
Пообіцяв бідний брат.
Кинув тоді старший брат молодшому недоїдений свинячий окіст і каже:
– Бери, та йди геть у пекло до чортів! Щоб більше тебе очі мої не бачили!
Пішов молодший брат шукати пекло. "Хтозна... Може чорти будуть добрішими за брата?" – думає.
Йшов цілий день, аж доки стемніло.
Раптом бачить попереду вогник. "Напевно, це й є пекло" – вирішив бідняк та пішов на вогник.
Тільки-но переступив через поріг, як накинулися на нього чорти:
– Продай нам окіст! Продай нам окіст! – кричать.
– Що дасте за нього? – запитав бідняк.
Тут до нього підбігло маленьке чортеня, сховалося позаду та й лопоче:
– Дай трохи сала вкусити! Я тобі за це щось скажу.
Відкусило чортеня шматочок сала і каже бідняку:
– Не віддавай окіст ані за золото, ані за срібло, а проси старого млинка, що за дверима стоїть.
Довго торгувалися чорти з чоловіком, нарешті плюнули: віддали йому старого млинка. Так вже їм свининки кортіло поїсти.
Узяв бідняк млинок та й пішов геть із пекла. А сам міркує: "А чи не надурило мене чортеня? Замість золота підсунули старого млинка... Повернуся, запитаю..."
А чортеня тут як тут. Верещить:
– Що ти! Це ж чудова річ! Постукай тричі по кришці – млинок закрутиться. Чого накажеш, того й намеле. Постукай тричі по денцю – зупиниться.
Подякував чоловік чортеняті та й пішов додому. Довго йшов, тільки опівночі дістався рідного села.
Вдома жінка йому дорікає:
– Де ти пропадав? Завтра святкувати, а у нас нічого нема.
– Наказуй, господарко, чого тобі треба, – каже бідняк.
– Та нам хоча б трохи хліба та м'яса шматочок...
Витягнув бідняк з торби млинка, постукав тричі по кришці, скрипнув млинок, закрутився та як пішло: хлібина за хлібиною вистрибує, а м'яса – і вареного, і соленого, і копченого – якого хочеш!
Наїлися чоловік з жінкою, а зранку погукали всіх сусідів та родичів. Гості їдять, нахвалюють, тільки старшому брату від заздрощів шматок у горло не лізе.
Показав чоловік гостям свого млинка, розповів, як він його дістав. А старший брат і говорить:
– Той окіст я тобі дав! І до чортів у пекло я тебе послав! Тож і млинок – мій!
Схопив млинок, прибіг додому та й наказує:
– Хочу оселедців та молочної юшки на обід.
Як пішов млинок крутитися! Господар тільки посуд підставляє. Уже все заповнено, а юшка все ллється та ллється, а в юшці оселедці плавають...
А як зупинити млинка – не знає. Адже молодший брат про це не розповів.
Вибіг жадібний брат з дому, кричить, на допомогу кличе, а за ним молочне море тече.
Мало не вплав дістався старший брат до молодшого.
– Зупини цю бісову машину.
– Я чужим добром не можу керувати, – відповідає йому молодший брат.
– Забирай собі, тільки нехай молоти припинить! – просить його багач.
Узяв молодший брат ночви, жердину, прихопив вудку та й поплив у ночвах як у човні до дому старшого брата. А той вже по самісінький дах у юшці затопило.
Закинув бідняк через димар вудку та й витягнув млинка.
Зупинився млинок. Мало-помалу молочне море стекло, тільки оселедці потім по гілках малі діти збирали.
Добре зажив молодший брат із жінкою. Справну хату собі побудував, у віконця різнокольорові скельця вставив. Блищать вони – око радіє. Рибалкам замість маяка служать.
Чутка про чудовий млинок розійшлася по всіх кутках. Дійшла і до одного торговця сіллю. Спорудив він свій корабель та й вирушив до того села, де жив господар млинка.
Прийняв господар гостя як годиться. Наказав млинку намолоти всякого смачного. А гість їсть та на млинок поглядає.
– А чи правда, господарю, – запитує гість, – що твій млинок що завгодно намолоти може?
– Щира правда.
– А сіль теж може?
– І сіль може!
У гостя аж очі загорілися: адже йому по сіль доводиться далеко плавати.
– Продай мені млинка, я тобі золотом заплачу!
– Не продається млинок.
Все ж таки випросив торговець млинок на один день. Гаманець із золотом на столі забув та й побіг, навіть не дослухав, що йому господар каже.
Прибіг на свій корабель, підняв якір та поплив. Млинка перед собою поставив.
– Мели сіль! – наказав.
Став млинок молоти. Увесь трюм заповнив сіллю. Усю палубу засипав. А торговцю все мало: "Ще! Ще мели!"
Не витримав корабель такої ваги, почав тонути. Злякався торговець – а як зупинити млинок – не знає!
Так і пішов жадібний торговець зі своїм кораблем на дно. А млинок на дні моря ще й досі крутиться. Ось тому вода у морі й солона.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2025 Валерія Воробйова