|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Чому усміхаються діти
Петро Висоцький
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Ширяєв
Малюк і Крихітка
Та ось небо стало рожевим. Перші промені справжнього сонця освітили безліч старих невеличких будиночків, що тулилися навколо Неонового проспекту. Саме від них одгороджувався проспект спинами своїх хмарочосів. Адже багатії над усе бояться злиднів.
З будиночків стали виходити сумні люди. Дорослі й діти. Одяг їхній був пошарпаний і жалюгідний, як і помешкання. Похнюпивши голови, люди мовчки прямували до чорних від сажі фабричних будівель. Націлені в небо димарі фабрик, здавалося, тільки й чекають миті, щоб вистрілити вгору їдким сірим димом.
Уже багато років саме так починався день у малесенькій країні з незвичайною назвою – Квітанія.
Лише двоє – хлопчик і дівчинка – поспішали щоранку на Неоновий проспект. Сьогодні хлопчик опинився там трохи раніше. Він хотів було зайти до «Найіграшковішого магазину», де вже кілька місяців працював, але побачив дівчинку.
– Доброго ранку, Крихітко!
Дівчинка сумно подивилася на нього:
– Ти гадаєш, Малюк, він буде добрий?
Відповісти Малюк не встиг.
– Гей, хлопче! – почув він голос свого Хазяїна і зник у дверях «Найіграшковішого магазину».
Крихітка попрямувала до будинку навпроти.
За мить Малюк з’явився на порозі з великою поливальницею в руках. Щоранку він приходив сюди, до квітника, розташованого біля «Найіграшковішого магазину», і поливав ще сонні квіти. Квіти прокидалися, розкривали перед хлопчиком барвисті пелюстки і довірливо тулилися до нього, ніби хотіли сказати своє запашне «дякую». Та квіти розмовляти не вміють. І Малюк сам розповідав їм, що живе у розвалюсі на міській околиці, розповідав, як перебивається на ті два мідяки, які платить йому Хазяїн. Квіти у відповідь співчутливо хитали голівками, а Малюку від того ставало веселіше.
Раптом у будинку навпроти здійнявся галас.
– Ах ти негідниця! Розплескала мій солодкий крем! – верещав Хазяїн «Найсолодшого магазину». – Ось тобі... Ось!
З дверей магазину вилетіла Крихітка й брязнула на холодний асфальт. Малюк кинувся до неї:
– Він знову тебе бив?
– Так... – крізь сльози прошепотіла Крихітка.
– Не плач... – пригорнув дівчинку Малюк. – Виросту – нікому не дозволю тебе кривдити!
– Нікому?!
– Нікому-нікому!
– Коли вже ти виростеш? – зітхнула дівчинка.
– Скоро! Ось побачиш! Настане день... Не буде у тебе Хазяїна, і в мене теж... І все тут буде наше!
Крихітка недовірливо подивилася на хлопчика.
– Все-все?
– Все-все! – впевнено сказав той.
– І ми будемо гратися іграшками?
– Будемо!
– І їстимемо цукерки?
– Цукерки!
– І гойдатися на гойдалці?!
– Авжеж, – розвеселився Малюк.
– А потім побіжимо на луку... Барвисту луку! – замріяно прошепотіла дівчинка.
– Там буде багато квітів!
Малюк згадав про свої квіти й нумо їх поливати.
– Квітів... – Крихітка знову зажурилася. – Таких красивих, як оці?
– Таких... – ніжно погладив квіти Малюк. Та враз почув схлипування. – Чому ж ти плачеш, Крихітко? Чому?
– Ніколи, чуєш, ніколи не буде в нас цукерок, іграшок і гойдалки! І завжди стоятимуть пишні палаци, ця фортеця, яка їх охороняє! Ми працюватимемо з ранку до ночі! І не буде ні луки... ні річки... ні квітів!..
– Будуть! – гаряче заперечив хлопчик і хутко зірвав велику рожеву квітку.
– Ой, що ти накоїв? – зойкнула Крихітка. – Твій Хазяїн може дізнатися!..
Хлопчик подивився на квітник, потім на Крихітку і усміхнувся:
– Зате в тебе є справжня квітка! – Він приклав квітку до золотавого волосся дівчинки і замилувався нею. – Тепер ти найкрасивіша Крихітка у світі.
– Найкрасивіша...
Та за мить усмішка зникла з дівчачого обличчя. З дверей «Найсолодшого магазину» вибіг розлючений Хазяїн.
– Замість того, щоб готувати крем для моїх тістечок, ти базікаєш з цим неробою! – і він кинувся з кулаками до Крихітки.
– Не займайте її! – став на захист дівчинки Малюк.
– Що?! – Хазяїн від несподіванки аж отетерів. Та враз отямився і відштовхнув Малюка. – Геть, лобуряко! – Він повернувся до зляканої Крихітки і потягнув її до магазину: – А ти, поки не приготуєш крем, додому не підеш!
Малюк лежав посеред квітника. Він затулив очі руками, щоб квіти не бачили його сліз. Адже плакав хлопчик не від болю – від своєї безпорадності.
– В магазині не прибрано і в майстерні теж, а він, бачте, спить!..
Над Малюком, широко розставивши ноги, стояв власник «Найіграшковішого магазину». Він був довготелесий, сухорлявий, наче жердина, і мав велику лисину.
– Пробачте... Я... – Підхопився розгублений Малюк.
– Гайда працювати! – гримнув на нього Хазяїн і штовхнув його до дверей.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова