|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Чому усміхаються діти
Петро Висоцький
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Ширяєв
Генерал «Жартує»
Торгівці, захопившись бійкою, навіть не чули першого пострілу Генерала, не бачили, як спорожніла вулиця. Тому Генералові довелося вистрілити вдруге – над самісінькими головами суперників. Перелякані, вони вмить стали на ноги. Їхні обличчя рясніли подряпинами і синцями, мов генеральський мундир – нагородами.
– Що трапилося?! Війна? Бунт? – затупотів маленькими ніжками Генерал. – Хто винен?
– Ця іграшка, – вказав пальцем на магнітофон Хазяїн ласощів
– Заарештувати! – Генерал вхопив магнітофон і сховав до кишені. Якщо йому подобалась якась річ, він завжди її заарештовував.
– Цілком справедливо, – зрадів Хазяїн ласощів.
– Пане генерал, нащо вам ця іграшка? Я зроблю для вас кращу... – спробував заперечити Власник іграшок.
– Кращі іграшки – бомби та гармати! – обірвав його маленький вусань.
Хазяїн «Найсолодшого магазину» зловтішно хихикнув:
– Цілком справедливо, пане Генерал. Краще купуйте у мене тістечка, шоколад, цукерки...
– Кращі цукерки – снаряди для гармат! – відповів Генерал. Тепер уже хихикнув Власник іграшок.
– Дозволяю собі зауважити: це вже зовсім несправедливо! – образився гладун.
Тарганячі вусики Генерала роздратовано сіпнулись.
– Мовчати! Мені краще знати, що справедливо, а що – ні Струнко! Праворуч! Ліворуч! Кругом! Кроком руш!
Товстун покірно виконав усі накази і мовчки покрокував до свого магазину. Генерал розреготався.
– Праворуч, ліворуч, кроком руш... У вас це виходить просто чудово! – удавав з себе захопленого Власник магазину іграшок.
– Подобається? – посміхнувся Генерал.
– Ще б пак!
– Тоді... – посмішка раптом зникла з генералового обличчя. – Струнко!
– Що-що?
– Мовчати! Розстріляти!
Генерал так несамовито вигукнув це «розстріляти», що кумедна біла Хмарка враз потемнішала, а Власник магазину іграшок зблід. Він тремтів і сіпався, наче іграшковий блазень на ниточці.
Генерал знову зареготав і поплескав його по спині:
– Я пожартував.
Власник магазину іграшок полегшено зітхнув.
– Ото ж бо! – споважнів Генерал. – Тримай, – простягнув він заарештований магнітофон його власникові. – Жартувати більше не будемо?
– Не будемо, не будемо, – улесливо вклонився багатій.
– Тоді... Де моя Найбомбніша бомба?
– Я поки що не зміг зробити для вас Найбомбнішу бомбу, зате я придумав Найгарматнішу гармату. Вона б’є без промаху.
– Щось новеньке... – зацікавився Генерал. – Де вона?
Власник «Найіграшковішого магазину» торкнувся пальцем свого лоба:
– Отут.
Генерал звівся навшпиньки, підозріло оглянув велику лису голову Власника магазину іграшок, навіть помацав її для більшої певності, ніби там могла бути гармата.
– Не зрозумів... – грізно зашипів він.
– Гармата у мене в думках, – поплескав себе по лисині Власник іграшкового магазину. – Але якщо ви за неї добре заплатите, через дві години вона буде у вас.
– Заплачу. Скільки?
Побачивши, як Генерал зацікавився гарматою, багатій посміливішав:
– Десять тисяч золотих!
– П’ять і ні копійки більше!
– Десять і ні копійки менше!
– Якщо так, – тупнув ногою Генерал, – взагалі ані копійки. Я твою гармату не купую!
– Якщо так, – зовсім знахабнів торговець, – я продам її нашому генералові.
– Арештувати! Розстріляти! – вусаневе обличчя аж перекосилося від люті.
Власникові «Найіграшковішого магазину» нічого не лишалося, як тільки відступити:
– Я пожартував! Згоден на п’ять тисяч.
– Якщо так, я теж пожартував, – заспокоївся Генерал. – Але щоб через дві години гармата була готова. Кругом! – наказав він.
Торговець мовчки попростував додому.
Генерал задоволено клацнув пальцями і пішов до Хазяїна «Най-солодшого магазину» добувати гроші.
– Слухаю вас, пане Генерал, – похмуро зустрів його Хазяїн.
– Як здоров’я, дорогенький? Руки-ноги не болять? Голова на місці? – почав вусань, не даючи вставити бодай слово. – Тістечка не вибухнули? Цукерки не поіржавіли? От і добре. Бо я думав, ти на мене образився. Праворуч, ліворуч, кругом... Це я пожартував! Смішно, правда?
– Смішно, – погодився гладун. Але обличчя його було таке кисле, наче він з’їв лимон.
– От бачиш, взяв... пожартував. Ну й жарти у мене, правда? – зареготав вусань. – А я ще й не так умію... – Генерал враз перестав сміятися. – Дай п’ять тисяч.
Це вже не жарти. Тому Хазяїн «Найсолодшого магазину» вирішив усе перевести саме на жарт:
– Як дотепно! Вам би все жартувати, а в мене – робота. Робота! – заметушився гладун, злегка підштовхуючи гостя до дверей магазину.
Та Генерала виставити не так просто:
– Повторюю, мені потрібні п’ять тисяч!
– Та що ви, пане Генерал! – вдавав ображеного Хазяїн. – У мене такі витрати, такі витрати... Одній лише дівчинці плачу цілих дві мідні копійки на день... – заскиглив він.
– А скільки тисяч кладеш у кишеню?
– Брехня! Це вигадали злидарі! Вони заздрять мені! Повірте, у мене таких грошей немає!
– Тоді я пішов. – Генерал зробив кілька кроків, удаючи, що справді йде. – Але запам’ятай! Захищати своє доведеться тобі самому, – погрозливо кинув він.
– Чому самому? Чому самому? Зачекайте!
Зляканий Хазяїн солодкого магазину схопив Генерала за рукав.
– Ви мене не так зрозуміли. Я хотів сказати, що у мене таких грошей нема... при собі, – викручувався він. – Але через три години я їх принесу.
– Через дві! – наказав Генерал і вийшов з магазину.
«Подумаєш, Генерал знайшовся! – обурювався Хазяїн, залишившись на самоті. – П’ять тисяч йому потрібно! Коли я стану найбагатшим багатієм, я куплю сто таких генералів! Тисячу! За ті самі гроші».
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова