Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

М.Метерлінк

Синій птах

У переказі Бориса Дегтярьова

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Б.Дегтярьов

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10

Тим часом Цариця Ночі і Кіт тихенько підійшли до саду.

– Невже вони зловили Синього Птаха? – схвильовано прошепотіла Цариця Ночі.

– Ні-ні, заспокойся. Синій Птах сидить, як і раніше, на місячному промені, я чудово бачу його звідси. Сидить надто високо, Тільтіль до нього не дістане.

А Тільтіль, Мітіль і Пес уже бігли до Душі Світла, що чекала на них.

– Чи вдалося вам спіймати Синього Птаха? – здалеку запитала вона.

– Так, так! – закричали діти навперебій. – І навіть не одного! Там їх тисячі. Погляньте, скільки ми наловили!

Але що сталося? У птахів безсило звисли голівки і опустилися крила.

Що це?

Птахи загинули!

– Вони мертві! – з жахом скрикнув Тільтіль. – Хто їх вбив? Бідолашні, нещасні пташки!

І хлопчик гірко заплакав. Душа Світла ніжно обійняла його:

– Не плач, друже. Це Місячні Птахи Сновидінь. Вони не переносять денного світла, тому й загинули. Того, єдиного, справжнього, Синього Птаха, для якого денне світло не страшне, ти ще не зловив. Не сумуй, ми його знайдемо. Очевидно, його ховають у палаці Цариці Ночі. Я не здивуюся, якщо дізнаюся, що він був серед Місячних Птахів Сновидінь і ти його не помітив. А може, він вилетів із саду і тепер знаходиться в лісі. Хтозна...

Тільтіль поклав мертвих птахів на землю, сумно поглянув на них, витер сльози, взяв сестру за руку і сказав уже спокійніше:

– Ми будемо шукати далі і знайдемо справжнього Синього Птаха. Ходімо! Але де ж Вогонь?

– Пішов кудись, – промовила Душа Світла. – Йому набридло нас чекати.

– А Кіт? Він залишився в палаці?

– Ні-ні, я тут, я з вами. – І Кіт збіг донизу мармуровими сходами. – Я вас не покину, любі друзі.

Душа Світла замислилася.

– А чи не полетів Синій Птах до Чарівного Саду? Адже там мешкають всі Земні Радощі. Цілком можливо, що він там. Так-так, треба негайно вирушати туди. Тільйо, Хліб і Цукор підуть з вами. А щодо Кота... Як він сам побажає. Дорога туди довга і нелегка.

– Він злякається, це ясно, – загарчав Пес.

– Я хотів би спочатку відвідати декого з моїх друзів. Вони тут неподалік. А потім я неодмінно дожену вас. – І Кіт швидко звернув убік.

– Ухиляється! Викручується! Так я і знав! – крикнув йому навздогін Пес.

– Тихіше! – зупинила його Душа Світла. – Зараз не час для суперечок. В дорогу!

Шлях був довгий, усі дуже потомилися. Нарешті попереду показалася білий паркан, за яким виднілися великі дерева з густим зеленим листям. Але ж була зима!

– Оце дива, – прошепотів Тільтіль.

– Ми біля мети, – промовила Душа Світла. – Ходімо до Чарівного Саду.

Візерунчаста брама Саду широко розчинилася, і що ж? Там панувало справжнє сонячне літо! Голубіло небо, зеленіла трава, пишно цвіли квіти.

І одразу ж назустріч подорожнім вибігла ціла юрба чарівних малюків. Їхні ніжні личка випромінювали доброту і радість.

– Ой, які вони милі! – вигукнув Тільтіль. – І як їх багато! Хто це?

У відповідь залунали веселі вигуки й сміх:

– Здрастуй, Тільтіль! Здрастуй! Ти, здається, нас не впізнаєш?

– Як можна вас впізнати, якщо я бачу вас уперше?

У відповідь знову задзвенів веселий сміх:

– Але ми ж завжди з тобою, Тільтіль! Ми робимо все, щоб твоє життя було легким і приємним!

– Еге... – протягнув Тільтіль невпевнено. – Здається, я щось пригадую. А як вас звуть?

І тут задзвенів цілий хор голосів:

– Я – Радість Бути Здоровим!

– Я – Радість Дихати Повітрям!

– Я – Радість Блакитного Неба!

– Я – Радість Зеленого Лісу!

– Я – Радість Сонячних Днів!

– Я – Радість Весни!

– Я – Радість Бігати По Росі Босоніж!

– Я – Радість Любити Батьків!

– Я – Радість Материнської Ласки!

Останнім пролунав найдзвінкіший голосок, і був він найчарівнішим, найніжнішим.

– Ну як, Тільтіль, тобі подобається тут? – усміхнулася Душа Світла.

– Звичайно, – кивнув Тільтіль.

– Це Перший Чарівний Сад, Він призначений для дітей. А далі тягнуться Чарівні Сади для дорослих. Там теж живуть Радості – Радість Великого Кохання, Радість Улюбленої Праці, Радість Виконаного Обов'язку, Радість Милування Красою. І ще багато-багато інших чудових Радощів. Але поки вхід у ті Сади для тебе закритий, мої хлопчику. Коли виростеш, ти неодмінно побуваєш там, я впевнена. А зараз нам пора. Синього Птаха тут немає, я вже перевірила. Отже, треба продовжувати пошуки.

Тільтіль і Мітіль дуже неохоче залишили Чарівний Сад.

І знову почався важкий шлях, знову все навколо стало по-зимовому похмуро і холодно.

Діти крокували довго і наполегливо, але Синього Птаха так ніде й не зустріли.

– Його немає, – засмутився Тільтіль. – Та хіба він буде жити в таких холодних, пустельних місцях?!

Не встиг хлопчик це промовити, як наче з-під землі перед подорожніми постала стіна Лісу. Ліс був такий глухий і дрімучий, що здавалося, ніби попереду простяглася нездоланна перешкода. Але щойно діти вийшли на узлісся, як одразу повеселішали, бо в Лісі було добре і навколо по-літньому зеленіла трава.

– Як гарно! Знову, як у Чарівному Саду! – зрадів Тільтіль. – Хтозна, чи не тут ховається Синій Птах! Треба все оглянути навколо, пробратися у найгустішу глуху гущавину!

– Ні, – заперечила Душа Світла. – Зараз ви нікуди не підете. Бачите, як стемніло? Треба відпочити. І вам, і мені. Ось зійде сонце, і ми вирушимо далі, а поки відпочиньте. Я ж покину вас на певний час.

Тільки-но Душа Світла зникла, як з'явився Кіт. Підійшовши до Тільтіль, він пробурчав:

– Уяви, я заблукав, ледве знайшов вас. Ти, звичайно, маєш рацію. Нащо втрачати час, треба негайно ж вирушати в дорогу. Ти цілком дорослий, щоб чинити за власним розсудом. Нащо дозволяти Душі Світла командувати нами? Хочеш, я побіжу вперед, довідаюся, що і як? Хочеш?

Тільтіль кивнув головою, і Кіт одразу ж зник у лісовій гущавині.

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7    8    9    10

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова