|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Родзинко і Гном
Агнеш Балінт
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Сутєєв
Морський бій
Кожного разу, коли Родзинко розхлюпував воду з відра, Гном говорив:
– Будь уважніший. А тепер іди по ганчірку та витри підлогу.
А от коли незграбний Фадійко перекинув відро з водою і кімната перетворилася на справжнє озеро, Гном тільки сказав:
– Він ще маленький. Підросте, буде міцніше на ніжках триматися.
Та й ложку хом'ячок часто кидав на підлогу. І все одно Гном, нічого не кажучи, сам її піднімав. Зате коли Родзинко бувало щось упустить, Гном і не подумає нагнутися та підняти.
Одним словом, хом'ячку Гном дозволяв більше, ніж йому, поросяті. І все лише тому, що Фадійко ще маленький.
Фадійко, наприклад, боїться грози. А Родзинкові ніяка гроза не страшна. Він заздалегідь радіє: буде гроза – буде й злива.
А після зливи за городом утворюється величезна калюжа.
Калюжа і Фадійці теж до душі. Він, правда, ніколи не лягає в калюжу, як порося Родзинко. Йому і так добре: кораблики дерев'яні пускає, камінчики різнокольорові у воді миє.
Якось у спекотний день, після сильної грози, Гном вирушив провідати старого дядечка Грача. Родзинко ж, валяючись у теплій калюжі за городом, потішався з Фадійка, дивлячись, як той пускав плавати по калюжі свої кораблики. Дивився, дивився на його забавки, аж раптом йому в голові сяйнула чудова думка.
– Знаєш що, Фадійко? Але ж ці твої човники зовсім нічого не варті.
– Чому це? – здивувався Фадійко.
– А тому. Не можна з ними в морський бій грати.
– А що таке морський бій?
– Це коли один корабель проти іншого воює, – сказав Родзинко з таким поважним виглядом, ніби він сам вже виграв велику кількість морських боїв. Хоча сам він про них лише чув від ведмедика Мінька. У того дядько служив у цирку і приносив Мінькові усілякі книжки про подорожі та морські баталії.
Родзинко почекав, поки маленький Фадійко звикне до незнайомих слів, а потім знову заговорив:
– Треба вирізати з гарбуза справжні кораблі.
– З гарбуза? – У Фадійка навіть очі округлилися, і хоча він вже знав, що хату можна зробити з гарбуза, він засумнівався – адже гарбуз великий!
– Ох і дивак ти! – зареготав Родзинко. – Гарбузи різні бувають. Є гарбузи дуже великі, як, скажімо, наша хата. А є маленькі, які ще не виросли.
Фадійко промовчав, а Родзинко зрозумів, що йому доведеться ще багато чого навчати хом'ячка.
– От ти зараз маленький? А через якийсь час і ти виростеш. Будеш великим.
– Ой! – зрадів Фадійко. – Я теж буду такий великий, як цей гарбуз?
– Ну, не такий, – похитав головою Родзинко. – Ти будеш такий, як усі великі хом'яки. А маленькі гарбузики – ті стануть великими гарбузищами. А поки ось що: там біля тину лежить безліч чудових маленьких гарбузів і кабачків. Тягни сюди штуки дві-три. Ми з них наробимо кораблів.
Фадійкові тільки того й треба було. Він швидко побіг на город, де Гном ще навесні посадив насіння гарбуза і кабачків.
Під густим шатром широченного листя він відшукав перший кабачок завбільшки з добрячий огірок. Ох і довелося ж Фадійкові попотіти, поки він притягнув кабачок у двір. Адже він і сам був не більший від цього кабачка.
– Молодець! – похвалив його Родзинко. – Тягни сюди наступний.
«Добре, коли є таке хлопчисько у тебе під рукою, – подумав Родзинко. – Завжди можна його по щось послати».
Родзинко давно вже хотів пограти у морський бій. Відтоді, як побачив у Міньковій книжці красиві малюнки кораблів. От тільки йому було ліньки тягнути кабачки в хату. А тепер для цього був Фадійко!
Тим часом повернувся хом'ячок – сказати, що більше на городі немає ані жодного кабачка, ані жодного гарбуза.
– Гаразд, вистачить з нас і цих, – поблажливо сказав Родзинко і почав розрізати на дві половинки кабачки і гарбузи. Видовбувати гарбузи зсередини він знову ж таки доручив Фадійкові.
Займатися самому такою нудною справою у нього не вистачало терпіння. Потім він доручив хом'ячкові нарвати листя лопухів і наламати прутиків, щоб із них зробити вітрила і щогли. Фадійко старався з усіх сил. Родзинкові залишалося тільки командувати:
– Чому гарбуз погано вичищено?
– Шукай пряміші прути!
– Дивися не продіряв лопухи!
І весь час в такому дусі.
– А, і ось що: якщо Гном Гномич запитає, кому спало на думку будувати кораблі, скажи, що тобі! Зрозумів? – попередив Фадія Родзинко.
– Ні, – похитав круглою голівкою хом'ячок.
– Гном Гномич любить ставити різні питання. А ти йому спокійно відповідай: «Я, мовляв, і все тут». Зрештою, хто тягав гарбузи? Ти! Вірно я кажу?
– Вірно, – погодився Фадійко.
Тут Родзинко вирішив: годі дарма витрачати час. І морський бій почався.
Зрозуміло, в атаку пішли Родзинкові кораблі. Довгими палицями Родзинко і Фадійко штовхали свої бойові судна вперед – від одного берега калюжі до іншого. Кому з них вдавалося потопити корабель противника, той починав радісно верещати. Словом, чудова вийшла гра. Разів зо два Фадійко сам потрапляв у калюжу. Але швидко висох.
Коли Гном повернувся додому, на плаву залишився один-єдиний корабель та й той зі зламаною щоглою і порваними в лахміття вітрилами.
– І хто ж це придумав утнути таке: дарма зіпсувати стільки маленьких гарбузів і кабачків? – розсердився Гном.
Фадійко подивився на Родзинка, а той почав йому підморгувати, щоб нагадати про їхній договір. І це йому вдалося.
– Мені, – простодушно сказав Фадійко.
Але Гном дуже здивувався і, звичайно, не повірив:
– Тобі? І як же така ідея могла спати тобі на думку?
– Ніяк, – втупившись очима-намистинками у Гнома, відповів хом'ячок. – Мені її Родзинко сказав.
Родзинко готовий був крізь землю провалитися.
– Я... я... – пробурмотів він. – Це... як його... Я сказав...
Зате Фадійко добре пам'ятав, що сказало порося, і вирішив допомогти йому:
– Ти сказав: «Якщо Гном Гномич запитає, чия це була ідея, скажи: мовляв, твоя».
– Ага! – багатозначно промовив Гном, суворо подивився на Родзинка і, круто повернувшись, пішов до хати.
Тим часом порося почало старанно працювати: прибирало уламки бойових суден, позамітало у дворі. Та так, що ані прутика, ані насіннячка гарбузового годі й шукати. Ніщо більше й не нагадувало про нещодавню морську битву.
Але Гном все і так добре пам'ятав. І коли Фадійко заснув у прохолодній хаті, Гном насварив Родзинка:
– Тим, що ти зіпсував кабачки, ти сам себе покарав. Тепер не скоро доведеться тобі їх їсти. Ані зі сметаною, ані без неї. А от за те, що ти задумав скинути провину з себе на іншого, за це я на тебе сильно сердитий.
– Я сам на себе сердитий, – визнав провину Родзинко. І Гном не став карати бешкетника. Він зрозумів, що в подальшому Родзинко ніколи не ховатиметься за Фадійкову спину.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова