|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Родзинко і Гном
Агнеш Балінт
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Сутєєв
Де ж цей Фадійко?
Фадійко ріс, підростав. І з кожним днем ставав усе більш балакучим. Спочатку це тішило Родзинка. Разом із Кишмишкою вони навчали маленького хом'ячка усяким віршикам та пісенькам. А коли Фадійко потім їх співав або декламував, вони мало не вмирали від захвату. Але Фадійко міг співати або читати вірші і невпопад. Наприклад, захоче Родзинко відпочити під кущем, а хом'ячок вже тут як тут. Нахилиться над самісіньким Родзинковим вухом та як заспіває:
|
Хто з нами не грає, |
– Фадійку! – прикрикне, бувало, на нього Родзинко. – Будь гарним хом'ячком, відчепися.
– Гаразд, – тихо погоджується хом'ячок. А хвилини через три знову за своє:
Хто з нами не грає...
– Кому я сказав? Будь... – починає Родзинко.
А Фадійко у відповідь:
– Я і є гарний хом'ячок!
– Був. Три хвилини. Але ж я хочу хоча б годинку поспати. Йди звідси!
Іноді йому вдавалося спровадити Фадійка. А іноді й ні. Тож замість сну Родзинкові тепер частіше доводилося відпочивати по-іншому: рити землю на лузі. Родзинко сподівався, що одного разу він викопає якийсь скарб. Наприклад, повний глечик монет. На ті монети він купив би: для Гнома машину – стригти газони, для дядечка Грача – спортивний літак із гніздом на причепі, а для Фадійка... Чого б такого він купив би для Фадійка? Цього Родзинко ще не встиг вирішити. Але в цей момент хом'ячок з'явився особисто і запитав:
– Родзинко, що ти там увесь час копаєш?
– Так, нічого.
Хом'ячок не образився, а продовжував допитуватися:
– А чому ти такий товстий?
– І зовсім я не товстий! – заперечив Родзинко, а сам витягнувся в довжину, наскільки тільки міг.
– А чому ти, Родзинко, не можеш літати? Ну, як дядечко Грач, наприклад.
– Звідки я знаю? – зло хрокнуло порося.
– Може, ти дуже важкий?
– Та не важкий я, зрозумій ти, – обурився Родзинко. – Просто у мене немає крил для польоту.
– А чому в тебе їх немає?
– Тому що я – порося, – сказав Родзинко і позіхнув.
– Родзинко, ти хочеш спати? – поцікавився хом'ячок Фадійко.
– Як тобі сказати…
– Так і скажи.
Тут Родзинкові здалося, що якщо Фадійко ще про щось запитає, він втече від нього. Далеко далеко…
Через деякий час, Родзинко раптом говорить Гному:
– Гном Гномичу, а давай комусь віддамо або подаруємо нашого Фадійка.
– Оце так-так! – здивувався Гном. – З чого це ти раптом?
– Набрид він мені.
– Що ти говориш? А хто ж іще недавно приставав до мене, просив взяти хом'ячка додому?
– Я тоді й не знав, скільки мені доведеться з ним натерпітися, – зізналося порося.
– Скільки? – допитувався Гном. – Що він таке зробив?
– Та так. Навіть у землі поколупатися не дає. Та й взагалі...
– І тому ми повинні віддати його комусь? Гаразд, погукай до мене Фадійка.
– Іди, тебе Гном Гномич кличе, – сказав Родзинко хом'ячку, а сам, наче й не було нічого, знову заходився копати рийкою землю.
Вирив ямку, ліг у неї та й заснув. Добре, хоч Фадійко над вухом не бубонить. Прокинувся в чудовому настрої. Захотілося йому пограти. В яку гру – він ще й сам не знав. Але в будь-якому випадку для гри потрібен Фадійко.
– Фадійко! – погукав Родзинко. – Ти де-е-е?
Добре все ж таки, коли є з ким пограти. Не треба плентатися до сусідів, просити: давайте пограємо трішки. Приятель завжди тут, під рукою. Тільки де ж це він?
«Мабуть, я дуже тихо гукав», – подумав Родзинко і закричав так, що аж почув відлуння.
Але Фадійко все одно не відгукувався.
– Може, заснув? А скоріш за все, лежить десь, ледацюго. Підвівся Родзинко, пішов до хати. Але Фадійко як крізь землю провалився. А заразом із ним і Гном Гномич. Утім, Гном знайшовся швидко: він сидів у садку за столом і читав свою газету «Польові відомості».
– Ти не бачив Фадійка? – запитав, підбігши до нього, Родзинко.
– Ні. А чого це ти його раптом шукаєш? Він же так тобі увесь час заважає – землю рити... та й взагалі.
– Так, але ... Мені хочеться, щоб він знову тут був.
– Ти ж просив його комусь подарувати.
– І ти подарував його? – мало не плачучи вигукнув Родзинко. Подарували, віддали в чужі руки його улюбленого Фадійка! Віддали, поки він, Родзинко, спав! Родзинко уткнувся головою в коліна Гнома і гірко заплакав.
– Але, Родзиночку, – заспокоював його Гном, – ти ж сам просив віддати його комусь?
– Це я не подумавши! – закричав Родзинко. – А насправді я не хотів. Він такий гарний, я так його люблю.
– Ну добре, – сказав Гном і лагідно погладив порося по голові. – Тоді все гаразд. До речі, Фадійко скоро повернеться. Поки ти спав, вони з Кишмишкою пішли трохи погуляти.
Тільки Гном так сказав, як вже застукали по двору, затупотіли коротенькі лапки. Це хом'ячок Фадійко і мишка Кишмишка поверталися з прогулянки.
– Фадійко! – кинувся обіймати його Родзинко, вже й не хвилюючись про те, що Кишмишка може помітити у нього на очах сльози. – Нарешті. Дякую тобі, Кишмишко, що привела Фадійка назад цілим і неушкодженим.
Узяв Родзинко Фадійка за лапку і повів його до Гнома.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова