|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Родзинко і Гном
Агнеш Балінт
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Сутєєв
Чий Фадійко?
Незабаром дощ припинив, настали сонячні дні. Але Родзинко все одно ходив темніший за хмару; йому хотілося пограти з маленьким хом'ячком Фадійком, а той увесь час спав у своїй колисці.
– Мій Фадійко, – бурчав він. – Для чого ж ми його додому принесли? Щоб мені було з ким грати. А так нащо він мені здався?
– І чому ти ніяк не зрозумієш: таким малюкам, як Фадійко, треба спати майже цілий день.
– Ех! – відмахувався Родзинко та йшов копирсатися у землі. Вирив одну ямку, іншу, раптом чує якийсь шурхіт.
– Фадійко прокинувся! – радісно зарохкав він і побіг до колиски.
Настали веселі часи і для Родзинка.
– А ну скажи, – допитувався тепер він у хом'ячка, – ти чий, Фадійко?
– Родзинків, – белькотів спросоння Фадійко. А порося аж місця собі не знаходило від утіхи.
Слухняний хом'ячок був згоден грати з Родзинком у будь-які ігри: перекидався на сіні, лежав у виритих поросям ямах, заривався в пісок. І безліч разів грав у хованки! Скарб, а не хом'ячок був цей Фадійко.
Трохи згодом прийшла до них мишка Кишмишка і повідомила радісну новину: вода пішла з їхнього підземного палацу.
– А ну, Кишмишко, подивися, що у мене є! – голосно хрокнув Родзинко.
У Мишки навіть оченята засяяли.
– Ой, який гарненький хом'ячок! – пропищала вона.
– Його звати Фадійко, – поважно повідомив Родзинко.
Кишмишка зраділа, погукала:
– Ходи до мене, любий мій Фадієчко!
Хом'ячок бува пішов до неї, кумедно перебираючи короткими ніжками, але тут Родзинко як схопиться та як побіжить йому напереріз.
– Не смій ні до кого йти! Ти мій – зрозумів? І, підхопивши його на руки, так притиснув до грудей, наче хтось хотів у нього відібрати хом'ячка. Кишмишка образилася:
– Чого ти так злякався? Гадаєш я його з'їм?
– Не з'їси, – вже більш лагідно сказав Родзинко, – але й хапати не треба. Ще забрудниш його золотисту шубку.
– Он воно що? – обурилася мишка. – І це говориш мені ти, у якого вічно і копита, і ніс у багнюці?!
Тим часом Фадійко знову задрімав. Родзинко приніс його до Гнома і попросив:
– Доглянь його, будь ласка. Носика йому витри. А то у нього носик забруднився!
А сам – за двері, щоб із Кишмишкою в хованки грати.
Гном усміхнувся і каже:
– Чому ж ти Фадійка до мене несеш, коли йому носика треба витерти. Це ж твій хом'ячок?
– І мій, і твій, Гном Гномичу, – відповів Родзинко. – Ми ж його разом знайшли? Хіба ти забув?
– Ні, не забув, – заперечив Гном, подивився на свого приятеля Грача, і вони обидва зареготали.
– Чого це ви смієтеся? – запитала Кишмишка, заглядаючи у вікно.
– А того, люба, сміємося, що коли Родзинкові хочеться грати, то Фадійко – його, а коли за хом'ячком потрібен догляд і турбота, то відразу виявляється, що Фадійко – Гном Гномича.
– Хі-хі-хі! – єхидно захихотіла мишка.
Родзинко розлютився, побіг проганяти Кишмишку додому. Але та вже й сама здогадалася, що розсердила приятеля, і втекла. І тільки здалеку все ще лунав її єхидний сміх:
– Хі-хі-хі!
Спочатку було так: куди Родзинко йде, туди він і Фадійка за собою тягне: любив своїм хом'ячком перед іншими похвалитися.
– Дивись, Родзинко, – застерігав його Гном, – привчиш малюка до себе, потім не відв'яжешся.
– А якщо я так його люблю, що без нього ані хвилини прожити не можу? – кричав Родзинко і притискав до грудей маленький волохатий клубочок.
Але одного разу ще один приятель Родзинка, клишоногий ведмедик Мінько, каже поросяті:
– Пограємо у футбол, га? Тільки дарма ти свого хом'яка скрізь за собою тягаєш! Ніякого спокою від нього немає.
Почали вони грати у футбол. І дійсно, Фадійко під ногами плутається, м'яча зловити хоче.
Почухав Родзинко за вухом: що ж робити?
На другий день зібрався Родзинко до Філька Зайчика в гості. У «трьох поросят» грати. Дочекався, коли Фадійко після обіду засне, і сам обережно на копитця – та й до дверей. Але Фадійко відразу ж прокинувся, і в сльози:
– Хочу з тобою! Фадійко з Родзинком гуляти піде!
Що поробиш – треба брати з собою хом'ячка. А Фадійко, невиспаний, скиглить, пхинькає. Так і довелося Родзинкові увесь день на руках його няньчити. Усе вийшло так, як Гном попереджав.
І взагалі, відтоді, як Фадійко опинився в гарбузовій хатині, Родзинко то був йому радий, пишався, що він більший від хом'ячка на зріст, то, навпаки, хотів би стати таким же маленьким, як Фадійко. Або навіть меншим від нього. Особливо коли треба було щось робити в хаті.
Одного разу Родзинко вчив хом'ячка, як правильно рити землю. У цей час Гном попросив порося допомогти йому почистити картоплю.
– Ти Фадійкові скажи, Гном Гномичу! – порадив Родзинко.
– Скажу, звичайно, і йому теж. Він дуже любить мені допомагати. Та тільки від його допомоги мало користі! Півгодини буде мусолити одну картоплину. Малий він іще, незграбний.
– Я теж повільно чищу картоплю, – одразу ж заперечив Родзинко. – От подивися, як я її мусолю.
Гном розсердився. Раніше, бувало, Родзинкові можна було будь-яку легку роботу доручити: хмиз, наприклад, порубати на дрова. А тепер Родзинко й сам став як Фадійко: може цілий день провозитися з оберемком хмизу.
– Я ще маленький! Такий же, як Фадійко.
І сам стиснувся в грудочку, навіть голову сховав. Дійсно – анітрохи не більший від хом'ячка.
Наступного дня прилетів до Гнома в гості старий Грач. Під пахвою вудка. Щоб рибу ловити.
– Ходімо, друже Гном Гномичу, порибалимо біля водоспаду. Подейкують, там окунь гарно клює. Ну, а якщо і не зловимо нічого, все одно хоч прогуляємося. Є там одна гарна затока.
– До водоспаду! До водоспаду! Ходімо ж мерщій! – заверещав радісно Родзинко. Він, правда, сам ніколи біля водоспаду не бував, але чув від свого приятеля, ведмедика Мінька, що там неподалік у лісі росте і ожина, і суниця. А біля крутих берегів можна знайти такі солодкі корінці, що й копитця оближеш.
– Я, – сказав Родзинко Гному, – твою вудку понесу, а ти – Фадійка.
– Ні, Родзинко, – відмов Гном. – Я не понесу Фадійка. Та й сам ти нікуди не підеш. Ви обидва ще занадто малі для таких далеких мандрівок.
– Але ж я великий! Набагато більшій від Фадійка. От подивись! – І порося витягнулося на своїх задніх ніжках, наскільки змогло.
– Не пустуй, Родзинко, – посварив його Гном. – Ти ж щойно казав мені, що ти такий же малюк, як і Фадійко. А це означає, що мені не можна тебе з собою брати. До водоспаду далеко. От ви двоє малюків і посидите поки вдома.
Родзинко запхинькав, заплакав, почав проситися. Але цього разу Гном твердо стояв на своєму і не поступився поросяті.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова