|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Родзинко і Гном
Агнеш Балінт
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Сутєєв
Реп'яхи
Кожного разу, коли Родзинко ходив гуляти з мишкою Кишмишкою, від цього бували самі лише неприємності. Хитра Кишмишка обов'язково щось та й знайде по дорозі: чи то гарне голубине перо, чи барвистий камінчик, чи деревинку, схожу на гнома.
А Родзинко ніколи нічого не знаходив. Звичайно, якби ж то він почав колупатися рийкою у землі, він би теж чимало чого знайшов би: може, ґудзика, а може, якусь стару кістку. Або черепок, або іржаву підкову, або жолудь. А може, навіть цілком смачний корінець. Та тільки в таку холоднечу кому охота в землі колупатися? Тільки рийку об мерзлу землю подряпаєш.
І все ж таки одного разу Родзинкові теж пощастило: на краю канави він знайшов минулорічний сухий реп'ях.
– Диви, що у мене! – з гордістю похвалився він Кишмишці.
Але мишка тільки презирливо зморщила носика:
– Фі! Подумаєш, торішній реп'ях! Нащо він тобі! Кошика з нього не сплетеш. Сміття – та й годі!
– І ніяке не сміття! – гордо встав на захист своєї знахідки Родзинко. – Ще згодиться, побачиш.
– Нащо?
Родзинко подивився навколо себе. Дійсно, нащо може згодитися торішній реп'ях?
Над ними, важко махаючи крильми, пролетів старий Грач. Родзинко зрадів:
– Дивись, Кишмишко, я зараз запущу реп'яхом у цього птаха! Знаєш, як добре реп'ях прилипає до пір'я!
І дійсно! Комок із колючок реп'яха ракетою злетів угору і так спритно вчепився в пір'я старого Грача, що той нічого і не відчув.
– Який же ти влучний! – захоплено пропищала Кишмишка. – Цеж треба! Вліт птицю б'єш, без промаху!
Родзинка аж розпирало від гордості, коли він йшов додому.
Але вдома його чекали неприємності: біля грубки сидів дядько Грач, а на крилі у нього теліпалася грудка будяків.
– Якби я знав, що він до нас в гості летить, то хіба став би в нього кидатися?! – злякався Родзинко. – Що тепер скаже Гном Гномич?
Зажурився Родзинко і навіть забув привітатися. Але Гном нагадав поросяті про це.
– Вітер, непевно, забрав із собою його голос, – чемно припустив Грач. – У мене он теж, поки я летів, зовсім змерзся дзьоб. І крил своїх я майже не відчуваю!
З цими словами Грач розчепірив крила, щоб погріти їх біля теплої грубки.
– Диви! – вигукнув раптом Гном. – Що це за клубок у тебе там на крилі?
Підсліпуватий Грач почав крутити-вертіти головою, поки і сам не розгледів у себе в пір'ї клубок реп'яхових колючок.
– Прокляття! – сердито каркнув він. – І де я міг підчепити на свої крила ці реп'яхи?
– Напевно, десь на лузі? – припустив Гном, але Грач обурено закаркав:
– Я не приземлявся ні на якому лузі. Тим паче, я поспішав. Нехай я перетворюся на черв'яка, якщо це хтось навмисне не кинув у мене реп'яхами!
– Та хто ж це заробив? – скрикнув Гном і здивовано подивився на Грача.
– Хто? Гм, зараз спробую пригадати! Скоріш за все, це білки. Вони живуть у дуплі на краю діброви.
– Це цілком можливо. Білченята іноді кидають униз, на землю, горіхові шкаралупки.
– Шкаралупки – це всього лише безлад! А реп'яхи – це вже сміття! І цим сміттям вони закидають мене, старого порядного Грача!
Гном сплеснув руками.
– Що за часи! Що за звичаї! Мерзенно!
– Ні, я цього так просто не залишу! Я їм цього не пробачу. Мороз не мороз, а я негайно ж піднімаюся на крило і лечу на вулицю коників до редакції журналу, «Дзьоб»! Я буду скаржитися! Це обурливо!
– Правильно, – схвалив його рішення Гном. – Такі хулігани заслуговують, щоб про них надрукували в журналі!
Грач жбурнув у грубку реп'яхи і, попрощавшись із Гномом, попрямував до виходу. Але на порозі він спіткнувся об Родзинка.
– А ти чого сидиш тут у темряві? – здивовано вигукнув він.
– Ох, дядечку Грач, – заскиглив Родзинко. – Будь ласка, не подавайте скаргу на білченят!
– І він ще й бере їх під захист! – обурився старий Грач. – Цих пройдисвітів!
– Дійсно, Родзинко, дарма ти суєш свого носа в те, про що навіть поняття не маєш, – зробив поросяті зауваження Гном.
– Маю! Про це я маю поняття, Гном Гномичу! Точно знаю, що це не білченята кидались реп'яхами у дядечка Грача! – заплакав Родзинко.
Грач від подиву навіть дзьоба роззявив:
– Не білченята? Хто ж тоді?
– Хтось інший, – пропищав Родзинко ледве чутно, наче мишеня.
Старий Грач навіть не розібрав його слів.
– Хто, хто? – з цікавістю нахилився він до Родзинка. Але Гном, який і чув краще, а головне, краще знав Родзинка, поспішив втрутитися:
– Гаразд, сусіде, я вже здогадуюся, чиї це витівки! І я сам поговорю з винним як годиться. Щоб він надалі знав, як кидатися в тебе реп'яхами!
Тут вже і старий Грач збагнув, що до чого. Суворо подивився на Родзинка, легенько ляснув його по спині крилом і вилетів за двері.
А в гарбузовій хатині настала мертва тиша. Така мертва, що Родзинко навіть хрокнути не насмілювався. І тільки дивився, увесь похолодівши, на Гнома. А той ляснув його як слід по маківці і дуже суворо сказав:
– Якщо я ще хоч раз почую про тебе таке, гуляти більше не підеш. Ані з Кишмишкою, ані з ким взагалі!
Родзинко зовсім похнюпив голову. Аж раптом відчув, що Гном гладить його по потилиці. Родзинко підняв здивовано очі і побачив, що Гном усміхається. Родзинко не знав, що й подумати. Але Гном пояснив йому:
– По голові ти від мене за реп'яхи отримав. А погладив я тебе тому, що ти сам визнав свою провину.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова