|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Родзинко і Гном
Агнеш Балінт
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Сутєєв
Куку-лялечка
Щоб Родзинко не нудьгував, Гном зробив йому з моркви, ріпи та капустяних качанів цілий іграшковий звіринець. Родзинкові дуже подобалися ці іграшки. Але іноді він забувався і ні з того ні з сього починав їх гризти. Дивишся, а він уже з'їв геть усі іграшки. Довелося Гному знову майструвати звіряток.
Тепер він вирізав їх із сухих кукурудзяних початків. Вони виявилися не такими смачними, тому Родзинко їх зовсім не їв.
Не захотів він покуштувати й ляльку з кукурудзяного качана в сукні з початкової луски і з волоссячком із кукурудзяних вусів. Навпаки, він так полюбив цю свою нову ляльку, що не міг заснути без неї. Назвав він її Куку-лялечка. Його мовою це означало: «кукурудзяна лялечка».
Так само, як, наприклад, можна було б для стислості говорити замість «кукурудзяна паличка» і «кукурудзяне борошно» – «кукупаличка» або «кукуборошно».
Вдень Родзинко сидів біля теплої грубки, грав із лялькою та примовляв:
– Ану не плямкай, коли їси, Куку! Витри носика, Куку-лялечко!
І тоді Гном міг спокійно поратися по господарству.
Але Родзинкові дуже швидко набридло грати з Куку-лялечкою, і він знову почав чіплятися до Гнома:
– Пограй зі мною!
А Гном якраз був зайнятий: відірвалася підошва у черевика, і він її пришивав.
– Якщо я зараз не пришию підошву до черевика, завтра мені й у двір нема в чому буде вийти! Ти поки сам пограйся зі своєю лялечкою.
Але Родзинко образився на Гнома і пожбурив Куку на підлогу.
Минуло трохи часу, коли в двері хтось постукав. Виявилося, це прийшов Філько, на прізвище Зайчик, молодший син з великої родини Зайчиків. На зріст він був із Родзинка, тільки вуха у нього відросли набагато довші.
А прийшов Філько, щоб попросити в борг свічку, бо в хаті у них пропало світло.
Гном заходився шукати свічку в дерев'яній шухляді, а Зайчик Філько почав ворушити вухами, щоб розсмішити Родзинка. Але той не хотів вилазити зі свого підпіччя і щось там увесь час сердито хрокав.
І тут раптом Філько помітив Куку-лялечку, що валялася на підлозі:
– Ой, яка гарна лялечка! Нумо, Родзинко, пограємо з тобою в ляльки?
– Не займай її! – заверещав Родзинко і одразу вискочив з підпіччя. Схопив ляльку, притиснув до грудей, зло хрокнув: – Це моя лялька! Я не дам тобі грати з Куку-лялечкою!
– Що я її, з'їм? – образився Філько. – Та у мене вдома, якщо хочеш знати, є цілий заячий полк. З капустяних качанів. Я навіть їх не гризу! Ти таких зайців і не бачив. А то подумаєш! «Моя, моя»!..
Тим часом Гном відшукав свічку і дав її Фількові.
– Дякую, – чемно сказав Філько Зайчик. – Ну, я поскакав, бо у мене там вся заяча родина сидить у темряві.
Філько побіг, Гном повернувся до своїх справ. Трохи згодом причалапує до нього Родзинко і жалібно скиглить:
– Ну-у-удно мені!
– Чому ж? Грай із лялечкою. Тепер у тебе ніхто її забирати не буде.
– А як із нею грати? Я її вже погодував і спати поклав.
– Шкода. Мені з тобою нема коли в ляльки грати. Треба черевика лагодити. От якби був тут Філько, от він би обов'язково якусь гру придумав. Їх, зайченят, он скільки. Вони багато різних ігор знають.
Родзинко довго думав, потім теж погодився:
– Так, шкода, що немає Філька.
– Вірно: шкода, – підтвердив Гном. – У нього б знайшовся час із тобою пограти.
І коли за кілька днів Філько приніс назад свічку, Гном сказав зайченяті:
– Пограй, Філько, з Родзинком!
Філько дуже зрадів запрошенню. Адже його братики з'їли увесь Фільковий заячий полк, зроблений із капустяних качанів.
Залізли вони разом із Родзинком у підпіччя і заходилися грати: ніби їх Куку-лялечка захворіла і треба терміново викликати до неї лікаря.
Спочатку за лікаря був Філько. Потім Родзинко накинув на плечі замість халата білий рушник і сам став лікарем. Пізніше цей же рушник знову зробився халатом, тільки тепер уже – на перукаря. По черзі стригли ляльку – то Філько, то Родзинко. Від цього у Куку-лялечки волосся ставало все коротшими і коротшими, поки вона не залишилася геть зовсім без волосся.
Довелося їй нове волосся приклеювати – з кукурудзяних вусів. Потім Родзинко разом з Фільком співали ляльці пісеньку. Колискову.
Словом, така у них гарна гра вийшла, що Філько й додому йти забув. Добре, хоч старий Грач нагадав, постукав у віконце дзьобом:
– Гей, Філько, я чув між іншим, як тебе вдома сварять, що ти досі десь блукаєш!
Філько злякався: адже так і без вечері можна залишитися – та й чкурнув додому. А Родзинко – в сльози.
– Чому Філько втік? Я ще хотів із ним грати.
Заспокоював його Гном і так і сяк – реве нерозумне порося, хоче, щоб Філько повернувся. Зрештою набридло це Гному.
– От скажу Фількові, – пригрозив він, – щоб він більше ніколи не приходив до тебе грати.
Тут Родзинко відразу припинив ревти.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова