|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Родзинко і Гном
Агнеш Балінт
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Сутєєв
Гномові крильця
У холодні дні Родзинко найбільше любив своє підпіччя. Там і тепло, і можна подрімати. І побайдикувати. Поступово Родзинко так зледащів, що не бажав навіть вилазити з підпіччя.
– Подай мені сюди обід, Гном Гномичу! – захрокав він, відчувши, як смачно пахне тушкованою капустою.
– Ще чого? – обурився Гном. – Вже й обід йому подавай у підпіччя!
– Боїшся, що я тут од'їмся так, що й назовні не вилізу? – запитав Родзинко.
– Цілком можливо. Але не в цьому справа. Боюся іншого. Раптом ти зовсім розучишся рухатися. Доведеться мені тебе на собі тягати. Забудеш, що у тебе й ноги є.
Родзинко розреготався. Проте після обіду у нього пропав настрій сміятися. Гном відчинив двері у двір і сказав:
– Ану йди погуляй. Тобі корисно.
– Там же холодно! – заскиглив Родзинко, який вже звик до тепла.
– А ти побігай, пострибай – от і зігрієшся! – відповів Гном і одразу ж зачинив за ним двері.
Родзинко залишився назовні. Потоптався на ґанку – замерз, хочеш не хочеш, а довелося бігати. Оббіг усі кротові горбочки. А коли вибрався на стежку, вже більше не мерз. На розвилці дороги зустрів він мишку Кишмишку, і вони пішли разом, весело балакаючи.
– Мені на холоді завжди так їсти хочеться, – зізнався Родзинко. – А тобі?
– Мені теж, – підтвердила Кишмишка. – Але як я пам'ятаю, ти і в теплі теж завжди більш від мене їв.
Так за розмовами вони опинилися біля якоїсь замерзлої калюжі. Калюжа була вкрита молодою тоненькою кригою, тому що старий, товстий лід вирубали щури і знесли до себе в льох. Щоб влітку робити морозиво. Тепер на калюжі крига була новенька і гладенька як дзеркало.
– Я трохи покатаюся, – сказала Кишмишка. – Але ти дивись, на лід не заходь: він тонкий, таке товсте порося не витримає.
– Хто це – товсте порося? – здивовано перепитав Родзинко.
– Ти! – крикнула Кишмишка і пробіглася по тонкому льоду – аж до протилежного берега. Біжить, попискує по-своєму, по-мишачому.
– Ти що ж, вважаєш, що я побоюся на лід вийти? – крикнув їй Родзинко, коли Кишмишка повернула назад.
– Не вийдеш, – сказала мишка. – Під таким товстуном він обов'язково проломиться.
– А от і не проломиться! – вперто закричав Родзинко і ступив уперед.
Кишмишка здивовано подивилася на нього.
– Ти такий сміливий? – говорили її очі-намистинки.
– Такий! – відповів Родзинко і покотився на гострих копитця по тонкому льоду.
Спочатку було чутно тільки, як лід легенько потріскує. Але коли Родзинко викотився на середину калюжі, лід раптом прогнувся і провалився під поросям. Родзинко по самісінькі груди опинився у воді, а Кишмишка щосили почала кликати на допомогу.
Родзинко ж тільки хрокав і, обламуючи лід, сам став вибиратися на берег. Тут, почувши крики, прибіг і Гном. А Кишмишка поспішила повідомити йому:
– Родзинко під лід провалився!
Зрозуміло, Гном тепер і сам бачив, що сталося. Він схопив в оберемок мокрого до нитки порося і швидко-швидко побіг із ним додому. А Кишмишка – за ними слідом.
І всю дорогу примовляла:
– Гном Гномичу, любий, не сваріть його, будь ласка. Він такий сміливий. Я б ніколи не подумала, що він зважиться на лід вийти.
Вдома Гном поклав Родзинка в ліжко, скип'ятив йому чаю. А Кишмишка побігла додому розповідати всім, яке сміливе порося Родзинко.
Тим часом Родзинко сидів у ліжку і пив чай із медом. Гном підклав у грубку побільше дров, сів на край ліжка і запитав:
– Ну, то як же все це сталося?
– Як-як! Кишмишка каже: ти побоїшся на лід вийти. Тебе, каже, таке велике порося, ніякий лід не витримає!
– Вона саме так і сказала? – здивувався Гном. – «Тебе, таке велике»?
– Ну, не зовсім так. «Таке товсте», вона сказала, якщо бути точним.
– А-а! Тоді зрозуміло. Ну, а далі? – кивнув Гном.
– А я їй у відповідь: а от і не побоюся!
– Тепер я розумію, чому Кишмишка так захоплювалася тобою. Так, я бачу, ти і сам собою теж задоволений.
– Люблю бути сміливим, – скромно посміхаючись, зізнався Родзинко.
– Я теж люблю сміливих, – сказав Гном, а потім, трохи помовчавши, додав: – Але не люблю хвалькуватих і марнославних.
– Це хто такі – марнославні? Це ті, що дуже славні?
– Ні, це ті, хто дуже люблять славу, і заради неї готові пожертвувати всім на світі.
– А я тут до чого?
– До того, що ти через марнославство на тонкий лід вийшов. Перед Кишмишкою хотів похвалитися і довести їй, що ти зовсім і не товстий.
Роздинкино самовдоволення зникло, мов дим. Вигляд у нього був такий сумний, що Гном зрештою зглянувся з нього і сказав:
– Гаразд, не вішай носа. Таке з усіма буває. Я от, наприклад, коли був маленьким...
У Родзинка навіть очі від радості заблищали.
– Розкажи, розкажи, Гном Гномичу, який ти був маленький! – закричав він.
– Я й розповідаю... Маленьким я дуже любив літати.
– На чому?
– Ні на чому. Сам, на своїх крилах. Тоді у мене ще крильця були.
– Ой, крильця! Які?
– Теж маленькі. Щоб з квітки на квітку пурхати.
– І ти літав? – все більше дивувався Родзинко.
Пурхав. Тоді у мене було багато друзів. Я в ту пору особисто знав усіх цвіркунів, усіх коників і навіть сердитих джмелів. І я дуже любив літати разом із однією гарною бабкою. Крила у неї були великі, прозорі. Як скло. І великі гарні очі. Якось бабка каже мені: летимо на той бік річки. Мені б сказати: не можу, адже крильця у мене маленькі. А я посоромився. От ми і полетіли.
– І що далі?
– А нічого. Я в воду впав.
– Ой! Але не потонув?
– Ні, як бачиш. Літо було. Виліз я на берег, на сонечко, швидко обсушився. Тільки літати потім ще довго не міг. Пам'ятаю, був концерт. Коники на скрипках грали, цвіркуни в барабани били. А я поки без крил туди дістався – концерт вже закінчився. Так, гномів марнославство до добра не доводить.
«І поросят теж», – подумав Родзинко.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова