|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Родзинко і Гном
Агнеш Балінт
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Сутєєв
Вовки
Якось у холодний день мати послала Філька до крамниці по сіль. Поки зайченя бігало за покупкою, воно сильно змерзло. Довелося звернути по дорозі до Гнома. Погрітися.
Гном негайно ж посадив Філька до грубки, пригостив чаєм із ягодами шипшини.
– Як добре! – задоволено зітхнув Філько. – А то у мене вуха аж задубіли на вітрі.
– Такий вітрюган краще слухати, сидячи вдома, – киваючи головою, зауважив господар. – А якщо по совісті, я і вдома не люблю слухати, як він у мене там завиває у димарі.
– А от я люблю! – скрикнув Родзинко. – Пищить наче вовк, якому хвоста прищемили!
Філько, почувши про вовка, увесь затремтів. А Родзинко – той, навпаки, почав смикати Гнома: розкажи та розкажи про вовків.
Гном – а недарма він колись раніше працював опудалом, проганяв з городу птахів – багатенько знав усяких страшних історій. Зрештою старий погодився: почав сірого вовка показувати, як той зубами клацає, та як вовки, зібравшись у зграю, по ночах виють на місяць. А потім і про чорного вовка згадав – у того очі зелені, великі й горять – наче ліхтарі.
Родзинко заслухався, навіть рота роззявив від уваги. А от бідному Фількові від цих розповідей зовсім моторошно стало. І коли Гном закінчив розповідати, Філько й говорить:
– Я тепер боюся додому повертатися.
– Боягуз! Боягуз! – пищав Родзинко. – Сутінків злякався!
– Злякався, – визнав Зайчик Філько. – Тепер мені всю дорогу буде здаватися, ніби за мною чорний вовк із зеленими очима крадеться.
– Ну гаразд, не тремти! Я проведу тебе додому, – великодушно пообіцяв Родзинко. – Ходімо!
Вони взялися за руки таі пішли. А через півгодини повертається Родзинко назад. Захеканий, але веселий.
– Ми з Фільком наввипередки бігли! – пояснив він Гному. – Ну і додому я теж ... той, бігом... Сам із собою грав, ніби я за чорним вовком женуся.
– Добре, – сказав Гном. – Ти краще віддихайся. Втомився, напевно, бігаючи?
– Та що ти! – хрокнув Родзинко. – Я ніколи не втомлююся.
Незабаром зовсім стемніло. Гном Родзинкові й говорить:
– Сходи-но, братику, принеси хмизу оберемок. Там за хатою сухий хмиз лежить. Та поспіши, бо вогонь у печі ось-ось згасне.
Але Родзинко лежить на своїй солом'яній лежанці, охкає і жалібно рохкає:
– Ох, втомився! Усі кісточки болять. Поворухнутися не можу.
– Цікаво, – похитав головою Гном. – Як наввипередки бігати, кісточки не болять, а як по хмиз йти...
Родзинко замислився: що б йому такого сказати, щоб по хмиз не ходити?
– Знаєш, Гном Гномичу, – говорить він. Скажу тобі чесно: я темряви боюся. А раптом там десь чорний вовк ховається?
Гном аж розреготався:
– Ось тобі й маєш! Ти ж, коли Філька додому проводжав, не боявся?
– Тоді – не боявся, – зніяковіло порося. – Але ж зараз значно темніше стало! Зараз вовки напевно вже навколо хати зібралися. Ти ж сам, Гном Гномичу, знаєш, що в холоднечу вони з лісу ближче до хат підбираються. А зараз як раз дуже холодно. Подивися, он у нас на шибці які візерунки!
– Холодно, це вірно, – підтвердив Гном. – Саме час дровець у грубку підкинути. Але якщо вже ти вовків боїшся, то не ходи. Не будемо сьогодні і буряк варити, і вінегрет робити...
А на плиті в цей час буряк варився у великій каструлі: Гном збирався готувати улюблену Родзинкову страву – вінегрет.
– Як це не будемо? – від самої такої думки Родзинка ніби вітром з лежанки здуло: так швидко він схопився і по хмиз побіг.
Цілу купу хмизу притягнув і в пічку запхав. А коли буряк зварився, почав з нього шкурку зчищати. Гному навіть від своїх справ відриватися не довелося.
Родзинко сам усе зробив: і буряк на шматочки порізав, і капусти з картоплею додав, і олією змастив. Тому що він такий: якщо вже здолає свою лінь, то кращого помічника Гному годі й шукати.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова