|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Спиридон Вангелі
Чубо з села Туртурика
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Б.Діодоров
Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20
Виноградна лоза
Снігові хлопчаки сидіти вдома не любили. Якщо вже вони вміли ходити – то треба ходити. Тільки-но відійдуть від дому – за ними ціла ватага роззяв, наче це якийсь цирк. Але ж і справді було на що подивитися – той без носа, а в рукавицях, а в того тільки черевики на ногах. Вдень їх Чубо далеко від дому не відпускав і виводив на прогулянку вночі. І от якось пізно ввечері – туп-туп, тяп-тяп – уся ця компанія пішла гуляти. І бабуся, і дідусь із ними, і хлопчик Уку. Туп-туп, тяп-тяп, наче білі ведмеді на двох лапах.
– Ух-ух, перепочинемо, – сказав дідусь. – Заморився я. Он як пара з рота йде.
– Давай, давай, старий, – підганяла його бабуся, але дід уже вмостився на краю дороги.
– Чому цей пагорб без шапки? – запитав він у Чубо.
– Адже влітку він був у шапці. А потім її зняли і посіяли пшеничку.
Бабуся розгребла сніг рукою.
– Дивись-но, зелене волосся біля пагорба на голові! Це і є пшеничка? Нехай росте здоровою.
Один за одним підходили до озимої пшениці білі гості, нахилялися, щоб подивитися, як вона виглядає. А коли вся компанія рушила далі, стеблинка, що була вище, сказала іншій:
– Е-ге-ге! Побачите влітку, який в нас буде колос і який врожай, як вже стільки сніговиків до нас у гості завітало.
А хлопці Чубоцела тим часом юрбою ввалилися до саду.
– Ось ці, що на одній нозі стоять, – дерева, – пояснював Чубо. – Влітку вони носять зелені капелюхи! А ще вміють яблука робити! Червоні, жовті.
Бабуся Далба стала розгрібати сніг, яблука шукати.
– Та ні, вони ростуть нагорі, на гілках.
– Без жартів? – запитав дідусь. – А як же вони не падають?
– Їх дерево за хвостик тримає.
– Он як! – сказав дідусь і запитав хлопчаків: – Зрозуміли?
– Ага, ага, – залопотіли хлопчиська, а один, роздряпаний, запитав:
– А яблука дряпаються? Якщо їх за хвіст потягти?
– Ні, – засміявся Чубо. – Яблука – гарні, як місяць на небі. Зараз на дворі – зима, і сад мовчить, а от навесні!.. Навесні в кожного дерева свій музикант.
І Чубо швидко заліз на яблуню і засвистів, як співочий дрізд, перестрибнув на іншу, свиснув солов'єм.
– Е-ге-ге! – хитав головою дід Далбу. – Гарний цей світ. Шкода тільки, що не послухати нам соловейка. Зрозуміли, орли?
– Ага, ага, – знову залопотіли хлопчиська, а один заліз на гілку і крикнув: – Ку-ку!
І тут одне дерево, на якому залишився листок, шепнуло іншому:
– Дивись, як багато сніговиків, – навесні ми потонемо у квітах!
Туп-туп, тяп-тяп, уся компанія рушила далі. Видерлися на верхівку пагорба, стали на санчатах кататися. Крик, гам! Санки одні, а їх багато. Сядуть по п'ять, по шість штук і – вниз. По дорозі з санок вивалюються. Навіть дідусь з бабусею разів зо три з'їхали з гірки.
– Давай ще разок, – сказала бабуся.
– Стривай. Я, здається, щось чую, а що – не збагну. Ану тихо, орли!
Хлопчаки принишкли, а дідусь прислухався і, махнувши рукою, попрямував до сусіднього пагорба. За ним рушила вся снігова братія. Туп-туп, тяп-тяп.
На пагорбі тремтіла від холоду виноградна лоза. Восени забули укутати її, і тепер вона вкрилася льодом. Пекучий вітер пронизував її.
|
Тремчу під вітром лютим, |
Тут, на верхівці пагорба, майже не було снігу, і сховатися від вітру лоза аж ніяк не могла.
– Оло, дала! – крикнув дідусь Далбу, і снігові хлопчаки стовпилися навколо лози, і вийшло, що вона опинилася у сніговому курені.
А бабуся Далба разом з Уку вилізла на саму верхівку пагорба, ближче до хмар. І Уку замахав руками, а бабуся закричала:
– Ціп-ціп-ціп! (Сніжною мовою це означає "Сніжинки, сюди") – І з неба враз повалив сніг, закрутився-розбурхався млин дідуся Далбу. І скоро бідолашна лоза була сповита теплим м'яким снігом. А вся наша компанія слідом за Чубо вирушила додому. Вони йшли, узявшись за руки, щоб не заблукати, не загубитися в густих, падаючих з неба пластівцях.
Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова