Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

В.Путіліна

Пригоди Дук-ду

ЗМІСТ
Про Дук-ду
В лісовій лікарні
Дук-ду в школі
Дук-ду в біді
Дук-ду мандрівник
Дук-ду парашутист
Дук-ду пловець
Повернення Дук-ду
Дук-ду та його друзі
Хоробрий Дук-ду

 

Дук-ду та його друзі

Дук-ду прокинувся і згадав, що вони з мамою живуть тепер у новому будиночку. У новому будиночку було так само затишно, як і в старому. Постільна білизна м'яка, з моху. Ковдрочка тепла. Коморка повна грибів та горіхів. Нікуди не хотілося Дук-ду виходити з такого гарненького будинку.

Але мама сказала так, як вона казала зазвичай до подорожі Дук-ду:

— Час тобі до школи збиратися, синку. Побіжи, умийся свіжою водою. Та гімнастику не забудь зробити. А я сніданок приготую.

Дук-ду відчинив дверцята будиночка, крикнув щось радісне і скотився по дереву прямо до озера Синь. Він повернувся вмитий, веселий та став збиратися до школи.

Мама йому сказала:

— Усі білченята ходять самі, без своїх мам. Ти теж іди сам.

— Ой, — сполошився Дук-ду, — як же без тебе? Боюся.

Сказав і навіть лапкою закрився. Соромно стало. Адже він зовсім не боявся. Просто йому не хотілося розлучатися з мамою. Білка докірливо подивилася на сина й перепитала, ніби не розчувши:

— Що ти сказав, Дук-ду?

— Я сказав: «Ой, не боюся!» — А сам хитренько подивився на маму, шморгнув носом і чекає, що йому мама відповість.

— Нащо ж ти ойкаеш, якщо не боїшся? — присоромила його мама. І похитала головою.

— Я сказав: «Ой, я не боюся!» Ні, — виправився він, — знаєш, що я сказав? Я сказав: «Ой, боюся!» Ні, ні, — зовсім заплутався він, — скажи сама, що я сказав.

Білка усміхнулася.

— Ти сказав «не боюся». Так?

— Так, звичайно, так, — погодилося білченя й побігло у Школу маленьких білченят. У школі всі зраділи, побачивши його.

— Дук-ду прийшов! Сам, без мами! — закричали білченята. — Як ми тобі раді, Дук-ду.

І від великої радості з'їли свої чорнильниці. Довелося художниці Чаплі припинити уроки, все одно нема чим було малювати. І учні разом із вчителькою пішли на ягідну галявину по нові чорнильниці. Вони співали й перекидалися.

А коли проходили повз музичну школу, чергова Синиця сердито запитала:

— Куди ви йдете? І чому ви не на уроках?

— Ми йдемо на ягідну галявину, — відповіли білченята, — тому що від радості з'їли свої чорнильниці.

Звичайно, Сороці одразу захотілося дізнатися, що за радість у білченят. А коли дізналася, захвилювалася і все повторювала:

— Ось як! Ось! Дук-ду знайшовся. Радість яка!

І чергова Синиця раніше часу дала дзвінок. Птахи вилетіли з класу. Непосидюща Сорока зашуміла, затріщала, скомандувала:

— Білченята! Напишіть новину про Дук-ду на шматочку березової кори. Я рознесу її по лісі. Нехай дізнаються всі, що повернувся Дук-ду.

Одне білченя-відмінник написало без помилок важливу новину. А Сорока до пізньої ночі носила її на хвості. До того часу, аж поки світлячки не заявили всі разом:

— Ми втомилися запалювати наші ліхтарики. І хочемо спати.

Сказали так і пішли спати. А без їхніх ліхтариків вночі нічого не прочитаєш. Навіть найцікавішу лісову газету. Це тільки Сова з Філіном вміють читати по ночах. Але і вони вже вивчили напам'ять новину про Дук-ду. Довелося Сороці повертатися додому. Світанку чекати.

ЗМІСТ
Про Дук-ду
В лісовій лікарні
Дук-ду в школі
Дук-ду в біді
Дук-ду мандрівник
Дук-ду парашутист
Дук-ду пловець
Повернення Дук-ду
Дук-ду та його друзі
Хоробрий Дук-ду

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова