Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

В.Путіліна

Пригоди Дук-ду

ЗМІСТ
Про Дук-ду
В лісовій лікарні
Дук-ду в школі
Дук-ду в біді
Дук-ду мандрівник
Дук-ду парашутист
Дук-ду пловець
Повернення Дук-ду
Дук-ду та його друзі
Хоробрий Дук-ду

В лісовій лікарні

Лісова лікарня стояла на березі озера Синь. Неподалік від будинку Дук-ду. Тільки його будинок — в дуплі дерева, а лісова лікарня там, де ростуть верби. Біля самої води.

Після обіду Білка привела сина до лікарні. І вони стали чекати, поки їх покличе лікар. Бо перед ними прийшло лікуватися Ведмежа. Однією лапою воно витирало сльози, а іншу, роздряпану, притуляло до себе і не хотіло показувати лікареві.

— Дай-но мені свою лапу, — умовляв Вух Вухич. — Я перев'яжу її.

Але Ведмежа підняло лапу вгору, та так високо, що Вух Вухич не міг до неї дотягтися. Хоч і забрався на самий високий пеньок.

— Не треба перев'язувати, — впиралося Ведмежа. — Мені боляче... — та заплакало.

Лікар замислився: «Як же вилікувати Ведмежа, якщо воно не хоче лікуватися?»

— Може дати тобі солодку пігулку?

— Краще дві або три, — відповів Ведмедик. — А лапу я все одно не дам.

Дук-ду тихенько прошепотів мамі:

— Подивися, він такий великий та плаче. І лікаря не слухається.

Ведмежа глянуло на Дук-ду, зовсім крихітного поруч із ним, і засоромилося.

— Я пожартував, — сказало воно товстим голосом. — Я не плачу. Я сміюся.

І воно засміялося по-ведмежому: дуже голосно, на весь ліс.

Лікар швидко перев'язав йому лапу і одразу пригостив Ведмедика солодкою пігулкою. Той одразу відчув себе здоровим. Подякував лікареві та запросив його до себе в гості. Як наказала йому мама, велика Ведмедиця. Пити липовий чай з медом.

— Тепер твоя черга. Іди сюди, — погукав лікар білченя.

Він уважно оглянув Дук-ду. Потім дістав з сумки лікарську трубочку і послухав. Але ніяких хвороб не знайшов.

— Гм... гм... — бурмотів він. — Дивно і незрозуміло все. У цього білченя, здається, немає серця.

Він начепив окуляри й почав вистукувати Дук-ду молоточком. Чи не озветься серце на стук?

— Ух, знайшов! — зрадів лікар. — Тут його серце. У лівій лапці. Я так і підозрював.

— Скажіть, лікарю Вух Вухичу, — стривожилася мама, — це дуже небезпечно, коли серце в лівій лапці?

Лікар погортав вчені книжки, поміркував і відповів:

— Не дуже. Але, правду кажучи, краще, коли воно на місці. По собі знаю, — додав він і весело підморгнув Дук-ду. — У мене, брате, колись в молодості у самого серце вискакувало від страху, — зізнався Вух Вухич. — А тепер більше не вискакує. Тому що я одне цілюще слово знаю.

Білка важко зітхнула. Як же допомогти Дук-ду?

— Не зітхайте, — попросив лікар. — Я знаю, як вилікувати Дук-ду. Слухай мене, — звернувся він до білченя. — Я зараз почну тебе лякати, а ти кажи: «Не боюся! І все!» Як скажеш: «Не боюся! І все!» — так і справді перестанеш боятися. Тому що це слово цілюще. Замружся! — наказав лікар. — Я тебе страшно лякатиму, а ти не лякайся.

Дук-ду замружився, потім відкрив очі-намистинки, заморгав і знову замружився. У цей час лікар непомітно підкрався до нього і над самим вухом забарабанив.

— Ой, мамочко, ой! — пискнув Дук-ду. — Боюся! — Він ухопився лапками за маму, уткнувся в її м'яку, пухнасту шорстку та не піднімав голови.

Довелося відмовитися від такого чудового лікування.

А засмученій мамі лікар сказав:

— Не впадайте у відчай. Дук-ду обов'язково коли-небудь скаже: «Не боюся!» Треба тільки почекати. А поки що нехай він робить ранкову гімнастику. Під спів птахів. І по росі нехай бігає. Це зміцнює і загартовує. До побачення!

Він знову підморгнув Дук-ду і поплескав своїми довгими вухами.

ЗМІСТ
Про Дук-ду
В лісовій лікарні
Дук-ду в школі
Дук-ду в біді
Дук-ду мандрівник
Дук-ду парашутист
Дук-ду пловець
Повернення Дук-ду
Дук-ду та його друзі
Хоробрий Дук-ду

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова