Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

В.Путіліна

Пригоди Дук-ду

ЗМІСТ
Про Дук-ду
В лісовій лікарні
Дук-ду в школі
Дук-ду в біді
Дук-ду мандрівник
Дук-ду парашутист
Дук-ду пловець
Повернення Дук-ду
Дук-ду та його друзі
Хоробрий Дук-ду

Дук-ду мандрівник

Незатишно стало в білчиному будиночку. Ненадійно. Він то підстрибував вгору, коли машина підстрибувала на вибоїнах, то скочувався вбік. І на голову Дук-ду сипалися горіхи, валилися діжки з брусняним соком, падали ялинові та соснові шишки.

Все, що було в будиночку, падало на бідолашного Дук-ду. Все дзвеніло і гуркотіло.

Страшно.

Не видно ані неба, ані сонця. Сама темрява скрізь. А в темряві — нещасне заплакане білченя.

«Ой, а як же там мама? — подумав раптом Дук-ду. — Вона залишилася сама й плаче за мною. Бідна моя мама»...

І, щойно Дук-ду згадав про маму і став жаліти її, він забув про свій власний страх.

— Бідна моя мама, — повторював Дук-ду. — Вона, напевно, думає: «Пропав Дук-ду». А я живий. І хвостик мій цілий. І вушка. І оченята. Все ціле. А мама не знає і горює за мною. Як мені її шкода, — зітхнув Дук-ду. І він ні про що більше не думав, а тільки про маму: «Моя мама найкраща, найпухнастіша, найрудіша. Ні в кого немає такої доброї та гарної мами. Хочу скоріше до неї, щоб вона зраділа і не турбувалася».

У цей час машина зупинилася біля будинку з садом. Люди голосно заговорили, засміялися і почали скидати дерева на землю. Скинули вони і дерево з будиночком Дук-ду. Дверцята відчинилися самі, і Дук-ду побачив шматочок неба.

«Куди ми приїхали? — подумав Дук-ду. — Треба подивитися».

Він підвівся, хотів виглянути назовні і відсахнувся від дверцят.

«Люди! Скрізь люди! Ні, я краще залишуся тут. Горіхи у мене є, і гриби, пити щось теж знайдеться. Закрию двері та житиму тут. Ой, а мама? Вона турбується. Всі білки турбуються. І доктор Вух Вухич».

Дук-ду згадав, як лікував його доктор Вух Вухич. І його цілюще слово згадав.

— Я не боюся, — несміливо промовив Дук-ду, ніби питаючи самого себе, чи боїться він, чи ні.

Для хоробрості він повів вушками-пензликами, як зазвичай махав своїми довгими вухами доктор Вух Вухич. Дук-ду переступив поріг і повторив сміливіше:

— Я не боюся! — Зупинився, озирнувся і подумав: «Це я так сказав? Чи не я? Може мені почулося? Ну ж бо, скажу знову».

— Не боюся! І все!

Вийшло, як велів казати доктор Вух Вухич.

— Не боюся! Не боюся! — радісно заспівав Дук-ду, подув на забиту лапку і стрибнув на дерево. Звідти на горище будинку. З відкритого горищного вікна він побачив за садом дальній ліс.

Дук-ду розпушив хвіст і полетів по саду. З яблуні на грушу, з груші на горіхове дерево, а потім на вільху. Все ближче, ближче до лісу. Летів і кермував хвостом, як вчила його мама Білка. Ніби маленький літачок летить. Тільки дихає та сміється цей безстрашний літачок. І співає пісеньку. А слова пісеньки чудові:

«Не боюся! Не боюся! Не боюся!»

 

ЗМІСТ
Про Дук-ду
В лісовій лікарні
Дук-ду в школі
Дук-ду в біді
Дук-ду мандрівник
Дук-ду парашутист
Дук-ду пловець
Повернення Дук-ду
Дук-ду та його друзі
Хоробрий Дук-ду

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова