|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Дзеркальце в портфелі
В.Чистяков
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – А.Василенко
От сміхота!..
Зробив я собі справжню поливалку. Гарнесеньку!.. Взяв порожню пластмасову пляшку з-під маминого шампуню, а у пробці цвяшком дірочку проколупав. Тепер туди можна з крана води набрати і бризкати. Пляшка м’якенька, її пальцями стискаєш – і звідти тоненька цівочка води б’є. Аж на п'ять метрів – он яка у мене поливалка вийшла!
У наших хлопців у дворі теж поливалки є. Але такої гарної, як у мене, ні в кого немає.
Ми спочатку по подвір’ю бігали і один одного поливали. Але потім Юрка покликали обідати, а Генка взагалі на гурток пішов. Він юний технік. І мене колись теж кликав з собою. Я пішов якось, подивився: пиляють вони щось собі, свердлять – як на уроці праці.
А Генка ходить. Каже:
– Я, коли виросту, хочу автомобілі конструювати.
Що там ще з нього вийде, коли виросте, нікому не відомо. Може, він ще сто разів передумає. А я вже зараз он яку поливалку сконструював! Тільки бризкати нема на кого.
Тоді я теж додому пішов. Сів на підвіконня і на вулицю дивитися почав.
А на вулиці дівчисько сидить якесь. Незнайоме. На стільчику. І щось на мольберті малює. Фарби свої розклала, подивиться-подивиться кудись удалечінь, а потім пензликом – тюп-тюп!.. І знову дивиться.
Нашу вулицю малює.
«Чого це, – думаю, – вона нашу вулицю малює? Навіщо вона сюди прийшла? Сиділа б на своїй вулиці та її малювала! А на нашу нічого ходити!..»
Узяв я тоді свою поливалку і з вікна просто їй на мольберт – бризк! З першого разу влучив! Фарби на малюнку так і потекли.
А я ще раз – бризк! бризк! На банти її – теж мені, художниця знайшлася, банти вдягнула, мов на свято!
І сховався.
Потім визирнув обережно з-за штори. Дивлюся: художниця моя свої речі поскладала, стільчик підхопила – і навтьоки. Голова вся в бурульках мокрих, банти геть позлізали. Сміхота!
Сів я знову на підвіконня і чекаю: кого б ще полити... Але ніхто чомусь не йде. Нудно.
А тут, дивлюся, морозивниця свій кіоск відкрила. Я тоді п’ятнадцять копійок схопив – і мерщій на вулицю. Щоб першим у черзі бути.
Стягнув я з морозива обгортку і додому почимчикував. Підходжу до парадного – і тут раптом щось як хлюпне мені на голову! Аж морозиво з рук випало. В калюжу, що в мене під ногами розлилася.
Я очі підняв, лоба витер – а то Юрко у вікні посміхається.
– О? – каже. – Привіт! А я тебе не впізнав. Думав, то якийсь не наш хлопець. Не з нашої вулиці.
– Тобі, – кажу, – до лікаря треба. Щоб він тобі окуляри виписав, якщо ти своїх не впізнаєш.
– Ну, нічого, – каже Юрко. – Приходь до мене, зараз ми ще когось обіллємо. Бачив би ти своє обличчя, коли морозиво впало! От сміхота!..
– Ніяка це не сміхота, – сказав я, – а навіть глупота.
І пішов додому.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова