Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Я ходжу у дитсадок

Ева Яніковська

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Ласло Ребер

Зміст:

Перший день у дитсадку
Даників ключик
Пилосос-гелікоптер
Новий хлопчик на ім'я Жолт
Як із двох виховательок вийшла одна
Дядько Габор з мішком
Сумка тітоньки лікарки
Ми шукаємо весну
Як ми всі виросли!

Як ми всі виросли!

А слідом за весною настало літо. І діти з дитячого садка роз'їхалися на ціле літо відпочивати. Хто на дачу, хто в село, а дехто навіть на велике озеро Балатон. Але восени вони всі знову повернулися в місто. І знову стали ходити в дитсадок. Коли Даник після літніх канікул уперше знову прийшов у дитсадок, нянечка навіть руками сплеснула від подиву:

– Дивіться, як же він виріс!

І нянечка мала рацію, бо Даник і справді виріс. Мамі довелося купувати для нього в магазині нові черевики. І штани йому теж стали короткі.

А в дитсадку за цей час дуже багато чого змінилося: дещо виросло, дещо зменшилося. Підросла трава в саду і кущі біля паркану. Виросли квіти біля басейну, виросла борода у дядечки кочегара. Вона найбільше виросла, тому що раніше її взагалі не було.

Зате який маленький став басейн! Можливо це тому, що діти бачили дуже велике озеро Балатон. Маленьким став іграшковий будиночок, тому що влітку Даник з батьками жив точнісінько в такому ж самому дерев'яному будиночку, тільки він був значно більший. І двір дитячого садка наче поменшав. А може, це просто сам Даник став більшим?

Даник почав шукати тітоньку Юсо: йому хотілося, щоб вона теж сплеснула руками і сказала: "Подивіться, як же він виріс!" А якщо обидві тітоньки Юсо будуть тут, то нехай вони одразу обидві сплеснуть руками. Тільки він ніде не міг знайти жодної тітоньки Юсо і побіг шукати їх у кімнатах. Адже хоч одна там має бути. А може, й одразу дві.

Але у своїй кімнаті він побачив зовсім іншу тітоньку-виховательку з абсолютно новими дітьми. Нова тітонька-вихователька привітно подивилася на Даника, а от нові діти – ті подивилися на нього непривітно, і двоє навіть заплакали.

"Це наша кімната!" – хотів уже запротестувати Даник, коли нарешті почув у коридорі голос тітоньки Юсо.

А вона якраз сказала саме ті слова, які він хотів почути найбільше:

– Подивіться, як же він виріс! Данику, ти що ж, вирішив залишитися у молодшій групі на другий рік? Біжи, подивишся нашу нову кімнату. А стару ми передали малюкам.

І Даник побіг за тітонькою Юсо в нову кімнату. Тут він відразу ж зрозумів, що це дійсно їхня кімната, хоча тут було багато нового: і дзеркало, і килим, і столики, і стільчики, і полиці, і лавочки. Але на кінці однієї лавочки сиділа їхня Ержі.

Вона не виросла, тільки на носі у неї з'явилося ще більше ластовиння. Одягнена вона була тепер у все червоне.

– Привіт, – підбіг Даник до Ержі, – Тітонька Юсо сказала, що я дуже виріс. А нянечка – та навіть руками сплеснула і теж сказала, що я сильно виріс.

Але Ержі не збиралася дивуватися.

– Ти краще подивися на квасолю, – сказала вона, показуючи на горщик, у який навесні посадили свіжу квасолю. І дійсно, квасоля виросла значно більше, ніж Даник. Довелося її підпирати паличкою, щоб вона не впала набік.

Тим часом почали збиратися діти, і всі раділи, побачившись знову. І всі кричали один одному: "Привіт! Вітаю!"

Коли зібралися майже всі, тітонька Юсо сказала:

– Дітки, озирніться навколо себе і подумайте, як зробити нашу нову кімнату ще гарнішою.

І всі почали думати. Але не всі здогадалися, що ж все-таки треба для цього зробити? Міхал запропонував зсунути столи докупи, щоб вийшов один великий стіл. Даник сказав, що столи слід поставити в один ряд перед лавочкою. Агнешка хотіла перенести ляльковий куточок в інше місце, а Жолт раптом згадав про старі іграшки.

– Знаєш що? – сказав він Міхалові, – Давай принесемо сюди іграшки з нашої старої кімнати. Звичайно, ми всі виросли, але грати можна й зі старими іграшками.

– Ви куди, хлопці? – гукнула їм тітонька Юсо, і їм довелося розповісти, що вони задумали. Хоча вони збиралися всіх здивувати і принести іграшки потихеньку.

Але тітонька Юсо і без того була дуже здивована.

– І як ви це собі уявляєте? – запитала вона хлопців, хоча чудово зрозуміла, що вони задумали. – Ви заберете в малюків іграшки і принесете сюди? А малюки? Чим же вони гратимуться?

– Але ж це ж наші іграшки! – сказав Жолт. – Ми завжди з ними гралися!

– Гралися, поки самі були малюками, – заперечила тітонька Юсо. – Але якщо ви тепер заберете у теперішніх малюків іграшки, їм нема чим буде грати. І тоді вони не повірять, що в нашому дитсадку всім добре. А ще подумайте самі, що було б, якби діти зі старшої групи вчинили б так само, як ви.

– Забрали б усі іграшки з собою! – здогадався Даник.

– До школи, – додав Міхал, – який теж зрозумів, що було б, якби всі діти, йдучи з садка, уносили б із собою іграшки.

– І тоді в нашому дитсадку взагалі не було б іграшок! – закінчила тітонька Юсо. – Це ж погано. Так?

Діти мовчали, але це означало, що вихователька мала рацію.

Тут Естер щось прошепотіла Ержі, та – Анчі. Міхал пошепотівся з Даником, а Даник із Жолтом. Тітонька Юсо не стала питати, про що це вони шепочуться. Але врешті-решт Габорка попросив тітоньку виховательку, щоб вона принесла їм з молодшої групи хоча б одну пожежну машину, яку він отримав свого часу в подарунок від хлопців зі старшої групи.

Тітонька Юсо погодилася і пішла до молодшої групи. Коли вона повернулася з пожежною машиною, діти вже чекали на неї біля дверей, і в руках кожен із них тримав якусь іграшку – хто ляльку, хто зайчика.

– Ми віддамо їх у подарунок малюкам і покажемо, як із цими іграшками грати, сказала Ержі. – Тоді й вони повірять, що в нашому дитсадку всім дітям добре.

– Ну от тепер я бачу, що ви дійсно виросли! – сказала тітонька Юсо. Тому що таке може спати на думку тільки по-справжньому великим дітям. І зараз я вас всіх поцілую.

– Тому що ти всіх нас любиш! – крикнула Агнешка, і вона мала рацію.

Зміст:

Перший день у дитсадку
Даників ключик
Пилосос-гелікоптер
Новий хлопчик на ім'я Жолт
Як із двох виховательок вийшла одна
Дядько Габор з мішком
Сумка тітоньки лікарки
Ми шукаємо весну
Як ми всі виросли!

Автор: ; ілюстратор:

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова