Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Я ходжу у дитсадок

Ева Яніковська

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Ласло Ребер

Зміст:

Перший день у дитсадку
Даників ключик
Пилосос-гелікоптер
Новий хлопчик на ім'я Жолт
Як із двох виховательок вийшла одна
Дядько Габор з мішком
Сумка тітоньки лікарки
Ми шукаємо весну
Як ми всі виросли!

Сумка тітоньки лікарки

Захворіла Ержі, закашляв Габорка, застудився Міхал, і з кожним днем усе менше дітей стало приходити у дитсадок. А тих, хто приходив, тепер уважно оглядала тітонька лікарка. І грала з ними в тітоньку лікарку, тільки по-справжньому.

І не в ляльковому куточку, де тітонькою лікаркою зазвичай була Естер, а біля маленького столика, на який справжня тітонька лікарка клала свою сумку.

Вона простукувала всіх зігнутим пальцем по грудях, потім слухала трубочкою і в кожного дивилася горло. Були такі, у яких горло їй вдавалося подивитися тільки за допомогою ложечки. А деякі вміли показувати горло і без ложечки.

Найширше від усіх роззявляв рота Жолт. Тітонька лікарка його похвалила і сказала, що йому можуть позаздрити навіть моржі у зоопарку.

Жолт дуже пишався цим і не хотів відходити від тітоньки лікарки.

Коли лікарка подивилася у вухо Анчі, Жолт запитав:

А у моє вухо чому ти не дивишся?

– Хіба у тебе болить вушко? – запитала його тітонька лікарка.

– Ще ні, – відповів Жолт.

– Ось тому я й не дивлюся. А у Анчі раніше вушко вже боліло, і я хочу подивитися, чи не збирається воно заболіти знову.

– І тоді ти його проколеш? – запитав Жолт.

– Тоді я його полікую, – відповіла тітонька лікарка.

Жолт зазирнув у сумку тітоньки лікарки.

– У тебе немає ножа? – запитав він.

– Ні, – відповіла тітонька лікарка. – Тільки ножиці.

І показала ножиці. Дивні були ножиці – з довгими ручками, а кінці, де їм слід було бути гострими, вони були загнуті.

– Цими ножицями ти ріжеш вуха? – запитав Жолт.

– Ні, не вуха, а бинт, яким зав'язую дітям руку чи ногу, коли вони чимось поріжуться. Так зручніше перев'язувати. А ще зручніше знімати бинт, коли він вже не потрібен.

Ножиці тітоньки лікарки оглянули ще й Даник, і Естер.

Тим часом тітонька лікарка дістала зі своєї сумки довгу, тонку голку, скляний циліндрик, на кінці якого була гумова пробка, і маленьку пляшечку.

– А що у тебе тут? – запитала Естер. – Вода?

– Ні, не вода, а ліки, – сказала тітонька лікарка.

– А голочкою ти що робиш? – запитав Жолт, хоча він і так уже знав.

– Підійдіть ближче, і вам покажу, – сказала тітонькка лікарка. – Ось дивіться: я вставлю голку в цей скляний циліндр він називається "шприц", потім наберу з пляшечки в нього ліки, тому що всередині голки дірочка, і ліки проходить через голку в циліндр. А потім звідти, через голку, – до вас у руку.

– Тобто ти будеш нас колоти? – запитав Жолт.

– Буду, – кивнула тітонька лікарка.

– Ой, я ж казала! – прошепотіла Агнешка дуже тихо.

– Ну, а тітонька Юта мені допоможе, – продовжувала лікарка. – Вона протиратиме спиртом те місце на руці, куди я зроблю вам укол. Треба, щоб шкіра була абсолютно чистою. Ну, то хто ж у нас найсміливіший?

Діти стояли й мовчали, ніхто навіть не поворухнувся.

Тітонька Юта загорнула рукава їхніх сорочок і потерла шкіру мокрою ваткою.

– Буде боляче? – запитав Даник.

– Трошки, – сказала тітонька лікарка. – Наче комарик вкусить.

Жолт підійшов до тітоньки лікарки, заплющив очі та простягнув руку.

Тітонька лікарка злегка вколола його голкою, але Жолт навіть не пискнув. Хоча йому було боляче і потім ще трохи щипало.

– Ой! – охнула Агнешка і стиснулася в грудочку, тому що вона ще не заплющила очі.

Потім по черзі до лікаря підійшли Даник, Балаж, Анча, Тамаш, Естер. І ніхто не заплакав, бо кожен про себе вирішив, що хто-то, а саме він плакати точно не стане! Агнешка залишилася останньою.

– Ти не почекаєш, поки я перестану боятися? – запитала вона тітоньку лікарку.

– Я б із задоволенням тебе почекала, – засміялася тітонька лікарка, – тільки я не знаю, коли це буде. А мені треба ще навідати багатьох дітей та зробити їм уколи.

– Ти як Святий Миколай! – сказав Балаж, і тут навіть Агнешка розсміялася.

– Ну гаразд, якщо ти поспішаєш, тоді, що з тобою робити, коли, – сказала Агнешка і сама підійшла до тітоньки лікарки. Вона тільки один раз ойкнула. Та й те більше для годиться.

А тітонька лікарка прибрала в сумку ліки та шприц із голкою.

– Ну що ж, дітки, усі ви дуже-дуже добре поводилися, – похвалила вона дітей. – А то деякі, навіть у старшій групі, плачуть. Бояться уколу.

– Це називається "укол"? – запитав Даник.

– Так, – сказала тітонька лікар, – і роблять його вам для того, щоб ви не захворіли.

– І ми не захворіємо? – запитала Естер.

– Сподіваюся, що ні.

– А інших ліків ти нам не даси? – запитала Естер.

– Ні. Але ви побільше гуляйте і нікому не дозволяйте себе цілувати. Тому що зараз у місті дуже багато хворих на грип.

– І ти теж не дозволяєш себе цілувати? – запитала Агнешка, трошки розчарована, тому що тітонька лікарка вже закривала свою сумку. – А я хотіла тебе поцілувати!

– Відкладемо поцілунки до весни! – розсміялася тітонька лікарка.

Тільки-но тітонька лікарка пішла, як діти одразу ж почали грати в тітоньку лікарку. Вони зробили уколи всім лялькам, ведмедикам і зайчиками. Ті, звичайно, боялися, і дарма діти їм пояснювали, що уколів не слід боятися, тому що це зовсім не боляче.

– Як це називається? – підбігали вони один за одним з олівцями і паличками до тітоньки Юсо.

І тітонька Юсо терпляче пояснювала їм по кілька разів:

– Це шприц.

– А тих людей, що не повинні нас цілувати, як називають?

– Грипозними хворими. А хвороба називається грип.

– Я про все це розповім своїй мамі, – пообіцяла Естер, – Грип, уколи, шприц! Тільки я знову не знаю, як називаються ті, кого не можна цілувати.

– Нічого, ми підемо гуляти і по дорозі вивчимо, – пообіцяла тітонька Юсо. – Діти, ходімо одягатися. Тітонька лікарка сказала, що вам тепер треба багато-багато гуляти.

Нарешті вони вирушили. У самому хвості вервечки йшли тітонька Юсо з Жолтом.

– Знаєш що? – вирішив відкрити тітоньці виховательці свою велику таємницю Жолт. – Коли я виросту великий, я теж буду тітонькою лікаркою.

– Може, дядечком лікарем? – здивувалася тітонька Юсо.

– А у дядечок теж такі сумки, як у тітоньок? – запитав Жолт.

– Такі ж самі, – заспокоїла його тітонька Юсо.

– Ну добре, тоді я буду дядечком лікарем, – погодився Жолт.

Зміст:

Перший день у дитсадку
Даників ключик
Пилосос-гелікоптер
Новий хлопчик на ім'я Жолт
Як із двох виховательок вийшла одна
Дядько Габор з мішком
Сумка тітоньки лікарки
Ми шукаємо весну
Як ми всі виросли!

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова