Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Я ходжу у дитсадок

Ева Яніковська

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Ласло Ребер

Зміст:

Перший день у дитсадку
Даників ключик
Пилосос-гелікоптер
Новий хлопчик на ім'я Жолт
Як із двох виховательок вийшла одна
Дядько Габор з мішком
Сумка тітоньки лікарки
Ми шукаємо весну
Як ми всі виросли!

Новий хлопчик на ім'я Жолт

Минув тиждень, і Ержі вже більше не плакала вранці і не просилася додому. А в дитсадок привели ще одного новенького хлопчика. Звали його Жолт. Він ні з ким не хотів грати, сердився та буцав усіх ногами.

Агнешка відразу ж побігла до виховательки скаржитися, а Даник вирішив по-інакшому: навіщо турбувати тітоньку Юту, краще теж буцнути Жолта у відповідь. Він так і зробив. Але виявилося, що це була погана ідея. Тому що Жолт відразу ж схопився почав погрожувати, що поскаржиться дядькові міліціонеру, а той прийде і посадить Даника в ізолятор.

Даник засміявся, а Ержі дуже сподобалося слово "ізолятор", і вона почала голосно співати:

– Ізолятор, вентилятор!

І всі діти теж закричали з нею разом: Вентилятор, кукулятор!

Тоді Жолт розсердився ще більше:

– А я скажу дядькові з мішком. Він прийде і всіх вас посадить у свій мішок і віднесе до підвалу. Нехай вас там щури з'їдять!

Усі знову засміялися і закричали:

– Жолт-Жовток посадить в мішок!

А Жолт крикнув Ержі:

– Співай, співай! А я скажу тітоньці лікару, щоб вона проколола тобі голкою вухо! І розрізала живіт!

Ержі перестала співати "ізолятор-вентилятор" і відійшла подалі, до Даника. А Даник сказав Жолту:

– Дурний ти! Тепер ми з тобою не будемо грати.

На жаль, тітонька Юта оце якраз входила до кімнати і все чула. І як не намагалися діти їй пояснити, що це не Даник почав сварку, а Жолт, тітонька Юта все одно не стала соромити Жолта, а сказала:

– Ми, дітки, вже давно в нашому дитячому садку, а Жолт сьогодні прийшов у перший раз. Якщо ви будете добре до нього ставитися, грати з ним, він тоді теж не брикатиметься і не погрожуватиме вам міліціонером. Правда, Жолте? –  запитала тітонька Юта в новенького.

Але Жолт нічого не відповів.

Тоді тітонька Юта запитала дітей:

– Ну, хто з вас хоче пограти з Жолтом?

Запала довга мовчанка. Ніхто грати з Жолтом не хотів. Тітонька Юта почекала трохи, потім посміхнулася Жолту і сказала:

– Ну, гаразд, я гратиму з тобою. Хочеш?

Жолт кивнув головою: хочу.

– Давай знаєш у що грати? У те, як ти розсердився на всіх дітей і покликав сюди міліціонера. Я буду міліціонером.

Тітоньки Юта наділу собі на голову Тамашів кашкет.

Міхал, Тамаш, Естер і Даник сіли на лавку, на якій вони зазвичай сидять, коли тітонька Юта грає з ними в ляльки. Інші діти стояли й дивилися.

– Дядечко міліціонер, заберіть цих поганих дітей, – сказав Жолт. Тільки він говорив так тихо, що ледве можна було розібрати. І дивився він при цьому вниз, на килим.

Тітонька Юта (адже тепер вона була міліціонером) підійшла до Жолта і "виструнчилася".

– А що зробили ці погані діти? – запитала вона Жолта.

– Вони сміялися наді мною. Вони сказали, що я дурний, – поскаржився Жолт.

– Не наді мною, а з мене сміялися, – виправила його тітонька Юта, яка тепер була ще й міліціонером. – А сміятися – це негарно, дітки. За це я роблю вам зауваження.

– Еге, а він буцається. Це хіба гарно? – обурився Міхал, але міліціонер удав, що не чує. Даник штовхнув Міхала в бік: не заважай, мовляв.

– І куди, на твою думку, мені слід відвести цих поганих дітей? – запитав міліціонер у Жолта.

– До ізолятора! – відповідав Жолт вже голосніше.

– А чи знаєш ти, що таке ізолятор? – запитав міліціонер.

Жолт штовхнув ногою килим і нічого не відповів.

– Тітонько Юта, я знаю! – крикнув Тамаш, – Туди відводять тих, хто хуліганчить.

– Ясно. Тільки не хуліганчить, а хуліганить, погано поводиться, сказав міліціонер, тобто тітонька Юта. – Цього ти хотів?

Жолт знову кивнув.

– Дуже шкода! – розвів руками міліціонер. Дітей в ізолятор не садять. Їх, якщо вони погано поводяться, виправляють вдома або в дитсадку. А мій обов'язок як міліціонера стежити, щоб діти не потрапили під машину, не ходили самі по вулиці, а якщо таке трапиться, відвести їх додому, сказати батькам, щоб краще дивилися за своїми дітьми.

Жолт, який усе ще стояв, опустивши голову, і мовчки слухав міліціонера, раптом повеселішав.

– Тоді відведіть цих дітей додому, дядечко міліціонер, – запропонував він.

Міліціонер похитав головою:

– Ні, цих дітей я не поведу додому. Їм дуже подобається у дитсадку. Їх тому сюди й привели, що вдома за ними нема кому дивитися. Додому я відводжу тільки таких дітей, які заблукали на вулиці.

У Жолта відразу зіпсувався настрій. Але тут йому сяйнула нова думка:

– А давай тоді так грати: наче я заблукав, а ти мене додому ведеш. Ключ від дверей у наших сусідів, потім від них ти подзвониш моїй мамі, щоб вона більше не працювала, а йшла скоріше додому і трохи краще доглядала за мною. А до тих пір ти будеш за мною доглядати. Тільки скажи: у тебе є тапочки? – запитав він стурбовано. – Адже у нас у кімнатах можна ходити тільки в тапочках.

– На жаль, тапочок у мене немає, – сказав міліціонер. – Тапочки міліціонерам не видають. Вони повинні ходити в міліцейській формі. Їм, у крайньому випадку, видають мотоцикл або велосипед. Але навіть якби в мене були тапочки, я б усе одно не повів би тебе додому. Тому що твоя мама довірила доглядати за тобою виховательці. Тож ти не можеш заблукати на вулиці навіть не по-справжньому. А якщо й заблукаєш, тоді я повинен зробити зауваження твоїй виховательці за те, що вона погано за тобою дивилася.

– Ще чого! – крикнув Балаж. – Ми не дамо ображати нашу тітоньку Юту. Нехай тільки Жолт спробує заблукати, тоді я сам зроблюся міліціонером і відведу його додому. І ніколи його більше сюди не приведу.

Тітонька Юта зняла з голови кашкет і знову стала вихователькою.

– Ще чого! – сказала вона. Тоді мені довелося б цілий день шукати Жолта. І ми б не пішли б гуляти, хоча надворі так таке гарне сонечко.

– Нехай краще він сам сидить тут один, – вирішив припинити суперечку Даник. – А ми підемо гуляти.

Діти швидко вдяглися, Ержі чула, як Жолт шепнув тітоньці-виховательці:

– А наш будинок зовсім поряд. За рогом. Тільки один раз треба через вулицю перейти.

– Ну от ми зараз підемо гуляти, ти і покажеш дітям свій будинок, – пообіцяла тітонька Юта і стала в самий кінець дитячої вервечки, поруч із Жолтом, у якого не було пари.

На розі Жолт показав тітоньці-виховательці будинок, в якому він живе.

– Дивіться, діти, – зупинила їх тітонька Юта. – Он у тому великому червоному будинку живе наш Жолт. На іншому боці вулиці. Бачите?

– Але ж і ми теж там живемо! – крикнула Ержі і підбігла до Жолта. – Другий під'їзд, третій поверх.

– А у нас третій під'їзд, другий поверх, – відповів Жолт і засміявся.

– А знаєш, як можна зробити? Один день твоя мама веде нас обох у дитсадок, а другий – моя, – запропонувала Ержі.

– Ні, давай по-іншому: перший день – твоя мама, а другий моя! – зрадів Жолт.

І далі вони пішли разом із Ержі. А тітонька Юта залишилася без пари, сама.

Але це її зовсім не засмутило.

Зміст:

Перший день у дитсадку
Даників ключик
Пилосос-гелікоптер
Новий хлопчик на ім'я Жолт
Як із двох виховательок вийшла одна
Дядько Габор з мішком
Сумка тітоньки лікарки
Ми шукаємо весну
Як ми всі виросли!

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова